Вяземський Петро Андрійович

Петро́ Андрі́йович Вя́земський (рос. Пётр Андреевич Вяземский; нар. 23 липня 1792, Москва — пом. 22 листопада 1878, Баден-Баден, поховано в Санкт-Петербурзі) — російський поет і критик. Приятель Олександра Пушкіна і Василя Жуковського.

Вяземський Петро Андрійович
Народився	12 (23) липня 1792[1][2]  Москва, Російська імперія[1]
Помер	10 (22) листопада 1878[1][2] (86 років)  Баден-Баден, Велике герцогство Баденське, Німецький Райх[1][3]
Поховання	Тихвінське кладовищеd
Країна	Російська імперія
Діяльність	поет, перекладач, мовознавець, письменник, журналіст, літературний критик, історик, мемуарист, Polonophile
Мова творів	російська
Жанр	епіграма, сатира і біографія
Членство	Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Рід	House of Vyazemskyd
Батько	Andrey Vyazemskyd
Брати, сестри	Yekaterina Kolyvanovad
У шлюбі з	Vera Vyazemskayad
Діти	Pavel Vyasemskyd[4], Maria Petrovna Valueva (nee Vyazemskaya)d, Praskoviya Petrovna Vyazemskayad і Nadezhda Petrovna Vyazemskayad
Нагороди
Вяземський Петро Андрійович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вяземський.

Біографія

Навчався в Петербурзькому університеті. Входив до літературного гуртка «Арзамас». Підтримував зв'язки з майбутніми декабристами та волелюбними колами польської інтелігенції.

Тарас Шевченко зустрічався з ним 1839 у Василя Жуковського і згадав про це в «Щоденнику» 10 липня 1857 року. Його онука фрейліна, статс-дама (1912) Катерина Шереметєва заснувала Товариство любителів давньої писемності.

Творчість

Рання лірика близька до декабристської.

1848 року опублікував монографію «Фонвізін», присвячену російському драматургу Денисові Фонвізіну. Цим самим став одним із зачинателів історії російської літератури.

Дивись також

Літературний гурток Арзамас — петербурзький літературний гурток прихильників Карамзіна.