Вуядин Бошков

Вуядин Бошков (серб. Vujadin Boškov, нар. 16 травня 1931, Бегеч, Королівство Югославія — пом. 27 квітня 2014, Новий Сад, Сербія) — югославський футболіст, півзахисник. Більше відомий, як футбольний тренер.

Вуядин Бошков
Особисті дані
Народження	16 травня 1931(1931-05-16)
	Бегеч, Югославія
Смерть	27 квітня 2014(2014-04-27) (82 роки)
	Новий Сад, Сербія
Громадянство	Югославія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1946–1948	«Слога»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1948–1960 «Воєводина» 185 (15) 1961–1962 «Сампдорія» 13 (1) 1962–1964 «Янг Бойз»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1951–1958 Югославія 57 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1962–1964 «Янг Бойз» 1971–1973 Югославія 1974–1976 АДО (Гаага) 1976–1978 «Феєнорд» 1978–1979 «Реал» (Сарагоса) 1979–1982 «Реал» (Мадрид) 1983–1984 «Спортінг» (Хіхон) 1985–1986 «Асколі» 1986–1992 «Сампдорія» 1992–1993 «Рома» 1994–1996 «Наполі» 1996–1997 «Серветт» 1997–1998 «Сампдорія» 1999 «Перуджа» 1999–2000 Югославія 2001 Югославія
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Вихованець дитячої школи клубу «Слога». За основний склад розпочав виступати в 1948 році. У першому сезоні провів лише чотири матчі, а його клуб посів передостаннє місце і понизився у класі. Через рік повернувся до Першої ліги під новою назвою — «Воєводина».

В 1951 році команда дійшла до фіналу кубка, але у вирішальних поєдинках поступалася одному з чотирьох грандів югославського футболу — загребському «Динамо». Кольори клубу з Нового Саду захищав до 1960 року. Всього провів 512 матчів, забив 20 м'ячів, у тому числі в Першій лізі — 185 поєдинків, 15 голів.

У тридцять років отримав дозвіл продовжити кар'єру за кордоном. Переїхав до Італії, в генуезьку «Сампдорію». Але невдовзі отримав тяжку травму і тому, виходив на поле у Серії А лише тринадцять разів. Два останні сезони ігрової кар'єри провів у клубові «Янг Бойз». У Швейцарії виконував обов'язки граючого тренера.

Виступи за збірну

У складі національної збірної дебютував 24 червня 1951 року. На своєму полі югославські футболісти здобули переконливу перемогу над збірною Швейцарії (7:3).

У першому матчі Олімпійських ігор у Гельсінкі югослави забили десять м'ячів у ворота збірної Індії: «покер» зробив Бранко Зебець, «хет-трик» — Райко Мітич. У наступному раунді — важке двоматчеве протистояння зі збірною СРСР (5:5 і 3:1). Далі були перемоги над данцями і німцями. А от у фіналі не змогли надати вагомих аргументів проти найкращої команди того часу — збірної Угорщини. У підсумку Вуядин Бошков, як і вся збірна Югославії, отримав срібну олімпійську медаль.

На груповому етапі чемпіонату світу в Швейцарії команда Югославії здобула перемогу над французами і зіграла внічию з бразильцями. Цього виявилося достатньо для подальшого просування у турнірі. Але в чвертьфіналі сильнішою виявилася футболісти ФРН — майбутні переможці першості.

Історія повторилася і через чотири роки у Швеції. Знову друге місце у групі і поразка у чвертьфіналі від збірної ФРН. З німцями Вуядин Бошков відіграв свій останній поєдинок у складі збірної Югославії (всього — 57 матчів).

Кар'єра тренера

Після повернення на батьківщину сім років обіймав посаду технічного директора «Воєводини». Саме на цей час припадає перша перемога клубу в чемпіонаті. 1966 року входив до тренерського штабу збірної Югославії.

1971 року був призначений на посаду головного тренера національної збірної. Навесні наступного року команда грала в чвертьфіналі чемпіонату Європи. А вже влітку брала участь у Кубку незалежності — великому міжнародному турнірі, який організувала Бразильська конфедерація футболу. Серед журналістів він отримав неофіційну, але помпезну назву — «малий чемпіонат світу». Вісімнадцять команд з Південної Америки і Європи, також збірні Африки і КОНКАКАФ, змагалися на полях Бразилії протягом місяця. У матчі за третє місце югославські футболісти здобули перемогу над аргентинцями (4:2). Очолював національну команду до жовтня 1973 року. Під його керівництвом збірна провела 27 матчів: 11 перемог, 11 нічиїх, 5 поразок.

Чотири роки працював у Нідерландах (АДО, «Феєнорд»). З командою з Гааги здобув національний кубок. 1978 року переїхав до Іспанії. У першому сезоні очолював «Сарагосу», а три наступні — «Реал» (Мадрид). З королівським клубом здобув чемпіонство у Прімері і двічі перемагав у кубку Іспанії. Один сезон був головним тренером клубу «Спортінг» (Хіхон).

З 1985 по 1996 рік працював на Апеннінах («Асколі», «Сампдорія», «Рома», «Наполі»). Роки у генуезькому клубові були найбільш вдалими у тренерській кар'єрі Вуядина Бошкова. Тренерські настанови втілювала на полі висококласна команда на чолі з Роберто Манчіні і Джанлукою Віаллі. З «Сампдорією» переміг у чемпіонаті Італії, виграв два кубки Італії, суперкубок Італії. Потужно виступала команда і на міжнародній арені. Двічі поспіль виходила до фіналу Кубка володарів кубків. Якщо першого разу сильнішою виявилася іспанська «Барселона», то в наступному турнірі, завдяки двом голам Віаллі, італійці здобули перемогу над бельгійським «Андерлехтом».

В 1996/97 очолював швейцарський «Серветт». По завершенні сезону повернувся до Італії, був головним тренером «Сампдорії» і «Перуджі».

1999 року був вдруге призначений головним тренером збірної Югославії. Під його керівництвом команда здобула путівку на чемпіонат Європи. На полях Бельгії і Нідерландів югослави подолали груповий бар'єр, але в чвертьфіналі поступилися команді Луї ван Галя. Після континентальної першості Бошков залишив збірну, але вже влітку наступного року повернувся. Разом з Іваном Чурковичем і Деяном Савичевичем тренував команду Югославії в кваліфікації до чемпіонату світу. Потім мешкав поблизу Генуї, інколи викладав у місцевій тренерській школі.

Помер 27 квітня 2014 року на 83-му році життя у місті Новий Сад.

Титули і досягнення

Гравець

• Срібний олімпійський призер: 1952

Тренер

• Володар кубка Нідерландів (1): 1975
• Чемпіон Іспанії (1): 1980
• Володар кубка Іспанії з футболу (2): 1980, 1982
• Володар кубка Італії (2): 1988, 1989
• Чемпіон Італії (1): 1991
• Володар Суперкубка Італії (1): 1991
• Володар Кубка володарів кубка (1): 1990

Посилання

• Профіль на сайті Footballplayers.ru [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Профіль на сайті Eu-Football.info [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)