Вусач-раґій смерековий

Вусач-раґій смерековий (лат. Rhagium inquisitor Linnaeus, 1758 = Rhagium indagator F.) — вид жуків з родини Вусачів.

? Вусач-раґій смерековий
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Ряд: Жуки (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea Latreille, 1802) Родина: Вусачі (Cerambycidae) Підродина: Лептурини (Lepturinae Latreille, 1802) Рід: Вусач-раґій (Rhagium) Підрід: Вусач-раґій (Rhagium) Вид: Вусач-раґій смерековий (Rh. inquisitor )
Біноміальна назва
Rhagium inquisitor (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Rhagium inquisitor EOL: 2661565 ITIS: 703216 NCBI: 933255

Поширення

Rh. inquisitor належить до групи транспалеарктичних видів у складі палеарктичного комплексу. Вид поширений по всій Європі, Росії, на Кавказі, Сибіру й Далекому Сході. У регіоні ареал Rh. inquisitor, в основному, локалізується у гірських районах Карпат, а в передгірних районах - характеризується спорадичністю, приуроченістю до окремих місцезростань смереки європейської, ялиці білої та сосни лісової .

Екологія

Вусач-раґій смерековий у лялечковій камері

Вид є звичайним, часто масовим для смереково-ялицевих лісів. Дорослі комахи зустрічаються на свіжих вирубках та на ушкоджених деревах, з яких виділяється живиця. Літ триває з кінця травня до серпня, максимум чисельності припадає на середину червня. Личинки розвиваються в живій або свіжо поваленій деревині смереки, а в передгірних районах – в ялиці та сосни. Ходи і лялечкові камери розташовуються під корою. Лялечкова камера овальної форми, оточена характерною облямівкою, яка складається з довгих волокон відгризених від кори.

Морфологія

Імаго

Жуки середніх розмірів вид з довжиною тіла 12-20 мм. Тіло чорне, вкрите густими лежачими світлими волосками. Надкрила голі, жовто-бурого забарвлення з кількома темними розмитими перев’язями. Скульптура надкрил зморшкувата з кількома чіткими, добре вираженими ребрами. На відміну від інших близьких видів роду, в Rh. inquisitor слабо розвинені скроні, значно коротші за очі. Вусики короткі, не довші за передньоспинку. Передньоспинка з одним великим шипом.

Личинка

Вусач-раґій смерековий на свіжому спилі смереки

Личинка вусача-раґія смерекового

Тіло личинки сплющене в дорзо-вентральному напрямку. Голова велика, плоска. З кожної сторони голови по одному основному вічку. Вусики маленькі двочленикові. Мандибули вузькі і довгі, зовні біля вершини гладенькі, при основі з неправильною скульптурою, а з середини з гострими, косими кілями. Наличник, як і верхня губа, широкий, остання має овальну форму. Ноги порівняно довгі. Пронотум при основі гладкий. 9-й сегмент черевця без шипа.

Життєвий цикл

Життєвий цикл триває 2 роки із зимуванням личинок та дорослих комах.

Література

1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Жирак Р. М., Пушкар В. С., Заморока А.М. Матеріали до вивчення ентомофауни північно-східної частини Івано-Франківської області // матеріали науково-практичної конференції «Природничі науки на межі століть» — Ніжин, 2004. — с. 36-37;
3. Жирак Р. М., Пушкар В. С., Заморока А. М., Парпан В.І. Доповнення до фауни деяких таксонів комах північно-східної частини Івано-Франківської області // IV Міжнародна наукова конференція «Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів» — Донецьк, 2005. — с. 50-51;
4. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
5. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
6. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
7. Заморока А.М. Зоогеографічна характеристика вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) гірського масиву Ґорґан (Українські Карпати) // мат. наук. конф. — Дніпропетровськ, 2005. — с. 103—104;
8. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
9. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
10. Пушкар В. С., Заморока А.М., Жирак Р. М. Доповнення щодо фауністики та хорології деяких таксонів комах на північно-східних територіях Івано-Франківської області // тези доповідей Міжнародної наукової конференції «Регіональні проблеми природокористування та охорона рослинного і тваринного світу». — Кривий Ріг, 2006. — с. 44-46;
11. Lazorko W. Die Koleopterologische Fauna des Berges «Jayce Perehinske» und der Umgebung (Ukraine, Karpaten — Gorgany Kette) // Proc. of Shevchenko Scient. Soc. math. phys. and med. section. — 1953. — p. 24-28;
12. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
13. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

1. http://www.cerambyx.uochb.cz/inquis.htm [Архівовано 11 квітня 2012 у WebCite]
2. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11186/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]