Вулиця Уляни Кравченко — вулиця у Франківському районі міста Львова[4][5], місцевість Богданівка. Сполучає вулиці Городоцьку та Сулими. Прилучається вулиця Зигзаг[6].
| Вулиця Уляни Кравченко Львів | |
|---|---|
| Місцевість | Богданівка |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | Уляни Кравченко |
| Колишні назви | |
| Церковна, Балабанґассе, Клари Цеткін | |
| польського періоду (польською) | Cerkiewna |
| радянського періоду (українською) | Клари Цеткін |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 235 м |
| Координати початку | 49°49′59″ пн. ш. 23°58′58.9″ сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′52.3″ пн. ш. 23°59′02″ сх. д. |
| поштові індекси | 79041[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1, 3, 5, 7, 8-10, 12, 13, 15-21, 20а, 23[2] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 41 (вул. Окружна, 33)[1] |
| Забудова | конструктивізм[3] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r3380420 |
| Мапа | |
 | |
Історія
Вулиця виникла на початку XX століття в межах підміського села Богданівка та з 1928 року мала назву Церковна, через церкву святих Андрія і Володимира, що розташовувалася неподалік[7][8]. Після входження селища до меж міста, назва вулиці не змінилася.Під час німецької окупації, з 1943 року по липень 1944 року мала назву Балабанґассе, на честь львівського православного архимандрита Гедеона Балабана[7]. Після встановлення у Львові радянської влади, вулиці на деякий час повернули довоєнну назву, але вже у 1946 році перейменували на вулицю Клари Цеткін, на честь Клара Цеткін, діячки німецького комуністичного руху першої половини XX століття[3][9]. Сучасну назву вулиця отримала у 1991 році, на пошану української письменниці Уляни Кравченко[7][10].
Забудова
Вулиця Уляни Кравченко забудована переважно будинками середини XX століття, у стилі конструктивізму[3].
На місці будинку № 1, що на розі з вулицею Городоцькою, у 1918—1961 роках стояв дерев'яний греко-католицький парафіяльний храм святого апостола Андрія і святого Володимира підміських селищ Богданівка та Сигнівка[11]. 1918 року храм освятив праведний митрополит Андрей Шептицький. Поруч в ті часи існувала читальня товариства «Просвіта». 1922 року поруч з церквою була збудована дерев'яна дзвіниця. У 1927 році стараннями о. Євгена Гаврилюка церква отримала статус окремої капелянії, 1931 року — статус окремої парохії[11]. Планувалося поряд із дерев'яною церквою звести муровану, проте цим планам завадила друга світова війна[8]. Вже за радянської влади, у березні 1946 року церкву було відібрано у греко-католицької громади Богданівки, а 1961 року її було знесено. 12 квітня 1962 року було підписано акт відводу земельної ділянки під будівництво п'ятиповерхового житлового будинку, який було зведено на місці знесеної церкви й здано в експлуатацію під кінець 1963 року[12][13]. Іконостас церкви перевезли до храму в с. Суховоля[11]. 8 жовтня 2017 року на фасаді п'ятиповерхівки відкрили та освятили пам'ятну таблицю, яка сповіщає про те, що тут стояла церква святого апостола Андрія і святого Володимира, знесена комуністичним режимом у 1961 році[14]. Депутати фракції «Народний контроль» у ЛМР ініціювали відбудову церкви[15].
У повоєнні часи у будинку № 2 розташовувалася меблева артіль «Нова Зоря», у будинку № 4 з 1950-х років містилися дві філії Центрального універмагу[3]. Під № 8 будівельною компанією «Галжитлобуд» збудований сучасний житловий десятиповерховий будинок[16], під № 13 корпорацією «Карпатбуд» збудований чотириповерховий житловий будинок[17]. Під № 23 збереглася вілла початку XX століття.
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
