Вулиця Весніна

Вулиця Весніна — вулиця у Харкові, у Київському районі. Йде від Центрального парку до вулиці Григорія Сковороди. На ділянці від Сумської вулиці до кінця є важливою транспортною артерією. Вулиця була заснована в перші роки радянської влади і спочатку називалась Новопрокладеною, а з 1936 року — вулицею Миколи Островського. Теперішню назву на честь радянського архітектора Олександра Весніна^[ru] вулиця носить принаймні з 1954 року.

Вулиця Весніна Харків
Місцевість	Нагірний район
Район	Київський
Назва на честь	Олександра Весніна[ru]
Колишні назви
Новопрокладена, Миколи Островського
Загальні відомості
Протяжність	980 м[1]
Координати початку	50°0′58.4″ пн. ш. 36°14′30″ сх. д.
Координати кінця	50°0′40.8″ пн. ш. 36°15′18.4″ сх. д.
поштові індекси	61023
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	багатоповерхова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450103
Мапа

Розташування

Вулиця починається глухим кутом і спочатку йде краєм Центрального парку. Тут на ній закінчується провулок Глісада Джуса. Після перетину Сумської вулиці вулицею Весніна слідує значний потік автомобілів. Вона перетинає вулиці Мироносицьку й Чернишевську, на ній закінчується вулиця Алчевських. Далі вулицю Весніна перетинає проїзд від Дизайнерського провулка до майдану Іподрому. Закінчується вулиця перехрестям з вулицею Григорія Сковороди. Прямим продовженням вулиці за перехрестя є Журавлівський узвіз, який веде в бік Журавлівки й Салтівки.

Назва

Початково вулиця мала назву Новопрокладена (рос. Новопроложенная). Від 1936 року носила ім'я Миколи Островського (1904—1936), радянського письменника, який помер того ж року, а в останні роки свого життя часто лікувався в Харкові. В роки німецької окупації (1942—1943) рішенням міськуправи від 7 вересня 1942 року вулиця короткий час знову мала назву Новопрокладена^[1].

У списку вулиць 1954 року вулиця вже має теперішню назву^[1]. Назва дана на честь радянського архітектора-конструктивіста Олександра Весніна^[ru][2].

Історія

Вулиця заснована в перші роки радянської влади^[1]. В кінці 1920-х — 1930-ті роки вулиця забудована багатоповерховими житловими домами й адміністративними будівлями^[3]. Багато будинків постраждали під час Другої світової війни й були відновлені невдовзі після неї. У 1950 році завершено будівництво корпусу студентського гуртожитку Харківського політехнічного інституту на розі вулиць Весніна й Чернишевської^[4].

В кінці 1960-х років проклали Журавлівський узвіз від кінця вулиці Весніна до вулиці Шевченка. Новий узвіз і проведена вздовж нього трамвайна лінія значно підвищили транспортне значення вулиці Весніна, зробивши її найкоротшим шляхом із Нагірного району до нового Салтівського житлового масиву^[4].

Примітки

1. Куделько (ред.), 2011, с. 49.
2. Куделько (ред.), 2011, с. 50.
3. Дьяченко, 1977, с. 189.
4. Дьяченко, 1977, с. 190.

Література

• Дьяченко Н. Т. Улица Веснина // Улицы и площади Харькова. Очерк. — Издание 4-е, исправленное и дополненное. — Харьков : Прапор, 1977. — С. 189-190. — 50000 прим.
• Веснина ул. // Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов… / Составители: Е. Н. Дмитриева, Е. В. Дьякова, Н. М. Харченко; под общ. ред. С. М. Куделько. — Харьков : «Издательство САГА», 2011. — С. 49-50. — ISBN 978-617-575-024-7.