Loading AI tools
вулиця в Тернополі З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вулиця Івана Франка (до 1948 Стрілецька Вища або Реальна) — вулиця в Тернополі, на якій збереглося багато пам'яток старовинної міської архітектури. Початок вулиці з південного сходу від вулиці В'ячеслава Чорновола, яка розділяє вулиці Івана Франка і Миколи Коперника. Закінчується на північному заході на вулиці Степана Качали.
Вулиця Івана Франка Тернопіль | |
---|---|
Місцевість | Центр |
Колишні назви | |
австрійського періоду (українською) | Стрілецька Вища |
радянського періоду (українською) | Івана Франка |
радянського періоду (російською) | Ивана Франко |
Загальні відомості | |
Координати початку | 49°33′13″ пн. ш. 25°35′51″ сх. д. |
Координати | 49°33′18″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д. |
Координати кінця | 49°33′23″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д. |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Заклади культури | Міська дитяча бібліотека, «Кінопалац» |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r4083199 |
Мапа | |
Вулиця Івана Франка у Вікісховищі |
Заселення території нинішньої Франка почалося наприкінці 17 століття. У давнину вулиця сягала міської околиці старовинного Збаразького передмістя, межею якого була Збаразька, а потім Старозбаразька дорога (пізніше вулиця).
Тут діяла каса допомоги рядовим поліції, дитяче передшкілля (дитсадок).
1893 року в гімнастичній залі приміщення польського гімнастичного товариства «Сокіл» виступав з концертом Олександр Мишуга.[1] Ця будівля була осередком діяльності польських харцерів, під час російської окупації протягом першої світової війни її перетворили на церкву.[2]
У 1948 році вулицю перейменували на Івана Франка — на честь видатного українського письменника, громадського діяча, філософа, науковця.
Уцілілі будинки на вулиці Івана Франка — характерні для забудови 19 — початку 20 століття.
В одній з кам'яниць (тоді це був № 20), що була власністю Державної скарбниці, квартирував 54-ий полк піхоти, який дислокували у місті в польський період 1920—1939 років.
На Стрілецькій Вищій також розташовувалася учительська бурса — гуртожиток для синів учителів тодішніх Тернопільського, Теребовлянського, Гусятинського, Збаразького та Скалатського повітів, які навчалися у освітніх закладах Тернополя. Будівлю було споруджено 1894 року, приміщення відповідало усім гігієнічним нормам і оцінювалося у 1901—1902 роках в 40000 корон. Нова бурса мала велике подвір'я і город. Закладом опікувалися директор Першої гімназії та вчителі. Будівля збереглася до наших днів, не надто змінившись.
Одна з давніх будівель на цій вулиці дала їй нову назву — у вересні 1890 року розпочалося будівництво оселі для польського гімнастично-пожежного товариства «Сокул». Наприкінці 1970-их років цю споруду реконструйовано на соціалістичну манеру і Тернопіль втратив ще одну архітектурну пам'ятку. Нині в цьому приміщенні працює «Палац кіно».
На вулиці Івана Франка також збереглася давня вілла — зразок респектабельного помешкання заможних тернополян. Збудована в 1894 році. Належала тернопільському лікарю Олександрові Грабовському (тепер у цьому приміщенні діє дитяча бібліотека і бібліотека-музей «Літературне Тернопілля».
Зберігся також будинок, де тривалий час містився офіс тернопільського відділення ДАК «Хліб України».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.