Вук Бранкович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вук Бранкович (серб. Вук Бранковић; 1345 — 6 жовтня 1397) — сербський середньовічний шляхтич, жупан Рашки. Один з очільників сербського війська в битві на Косовому полі проти османів 1389 року. Зять князя Лазаря Хребеляновича. Належав до роду Бранковичів.
| Вук Бранкович | |
|---|---|
| Вук Бранковић | |
 | |
| Сербський князь | |
| Дата народження: | бл. 1345 |
| Місце народження: | Косово |
| Країна: | Сербія |
| Дата смерті: | 6 листопада 1397 |
| Місце смерті: | Косово |
| Поховання | Монастир святого Павла |
| Дружина: | Мара Лазаревич |
| Діти: | Григур Бранкович Джурадж Бранкович Лазар Вукович Бранкович |
| Династія: | Бранковичі |
| Батько: | Бранко Младенович |
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Вук Бранкович народився 1345 року[1]. Його батьком був Бранко Младенович[2], що служив цареві Стефану Душану, отримав від нього придворний титул севастократора й управляв землями навколо Охрида[3].
Після смерті батька Вук разом з братами Ніколою та Гргуром переселилися в Косово[4]. В останні роки правління царя Стефана Уроша V управління братів обмежили їхніми спадковими володіннями в Дрениці[5]. Після загибелі короля Вукашина Мрнявчевича в битві на Мариці 1371 року Вук захопив Сєницю[en], Звечан та частину долини річки Лім[5].
Внаслідок шлюбу з Марою[sr], дочкою одного з наймогутніших сербських магнатів того часу Лазаря Хребеляновича, Вук здобув нові землі в Косові. При цьому Вук мав визнати Лазаря своїм сюзереном. 1373 року Лазар Хребелянович та сербський король Твртко I провели кампанію проти жупана Ніколи Алтомановича[en][6]; внаслідок поділу його земель Вук Бранкович отримав у володіння частину Рашки (разом з містом Рас — давньою сербською столицею) та землі в долині річки Лім, на півночі сучасної Чорногорії. Після смерті князя Зети Джураджа I Балшича в 1378 році Вук захопив його міста Призрен та Печ, а також Метохію[7].
Після битви на Мариці (1371) деякі сербські володарі, як-от Константин Деянович, Марко Мрнявчевич та Фома Прелюбович, стали османськими васалами. Північні сербські землі, якими правили Лазар Хребелянович та Вук Бранкович, почали зазнавати набігів з боку турків. Після кількох сербських успіхів у битвах на Дубравниці[en] (1381), під Плочником[en] (1386) та Білечею[en] османи підготували повномасштабне вторгнення в Сербію. Таким чином, 1389 року відбулася битва на Косовому полі, в якій Вук Бранкович брав участь у складі військ свого тестя Лазаря та загонів боснійського короля Твртка[8].
На відміну від Лазаря Хребеляновича, що загинув у битві, Вук зумів зберегти більшу частину своїх військ та вберегтися сам. Пізніше це спричинило формування в сербському фольклорі образу Вука Бранковича як зрадника, що з метою стати єдиним володарем Сербії зрадив свого тестя. Наразі більшість сербських істориків відкидають таку версію[9].
На відміну від Стефана Лазаревича, сина вбитого Лазаря Хребеляновича, Вук Бранкович після Косовської битви не став османським васалом і навіть почав планувати майбутні дії проти турків разом з угорським королем Сигізмундом Люксембургом. Однак 1392 року турки захопили Скоп'є, через що Вук був змушений визнати їхній сюзеренітет й почати платити данину. Утім, Вук пізніше продемонстрував свою нелояльність османам, відмовившись воювати на одному боці з ними у битвах при Ровині[en] (1395) та Нікополі (1396). Через це у 1395—1396 роках османи здійснили похід у землі Вука й ув'язнили його, а більшість його земель віддали Стефану Лазаревичу.
Вук Бранкович помер 1397 року в османському полоні. Невелика частина його колишніх володінь, зокрема Пріштіна та Вучітрн, османи віддали його синам, змусивши їх визнати свій васалітет[10].
Родина
1371 року Вук Бранкович одружився з Марою (Марією)[sr] — дочкою Лазаря Хребеляновича та його дружини Миліци[11]. Мара померла 1426 року. У шлюбі народилося троє дітей:
- Гргур[sr] (? — 13 березня 1408);
- Джурадж (1377 — 24 грудня 1456), сербський деспот у 1427—1456 року, успадкував титул від Стефана Лазаревича;
- Лазар[en] (пом. 12 липня 1410).
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.