Всеволод Іванович Роборовський (1856—1910) — полковник Російської імператорської армії, військовий дослідник Центральної Азії, учень та сподвижник Миколи Пржевальського.
| Роборовський Всеволод Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 9 травня 1856 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 5 серпня 1910 (54 роки) |
| Поховання | Вишньоволоцький район |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | географ |
| Галузь | географія |
| Військове звання | штабскапітан[1] |
| Нагороди | |
Біографія
Народився 26 квітня [9 травня] 1856 рік у дворянській сім'ї (у деяких джерелах як дата народження фігурує 12 квітня[2]). Закінчив Гельсінгфорське піхотне юнкерське училище. Незабаром після закінчення училища він зустрівся зі старим гімназічним товаришем Еклон, Федір Леонтійович. Л. Еклоном, — безпосереднім супутником Н. М. Пржевальського по Лобнорської експедиції, а згодом був представлений їм Миколі Михайловичу, який готував нову експедицію, що отримала назву Першої експедиції Тибету Пржевальського.
У 1879 році відправився в Тибет з М. Пржевальським, якому потім допомагав у розробці видобутих матеріалів. За видатні результати цієї експедиції Російське Географічне товариство присудило В. І. Роборовському «Малу золоту медаль». У серпні 1883 року він знову вирушив з Пржевальським у подорож, що тривала два роки; на Всеволоді Івановичу лежало, головним чином, збирання рослин, що склали єдиний у своєму роді центрально-азіатський гербарій, що знаходиться в Ботанічний сад БІН РАН Санкт-Петербурзькому ботанічному саду. 1888 року Роборовський вирушив з Пржевальським у третю подорож; після смерті Пржевальського на чолі експедиції став Михайло Пєвцов, за дорученням якого Роборовський зробив п'ять самостійних поїздок, на нагір'я Тибет, а у бік витоків Керії-Дар'ї, у невідому пустелю, на висоті 16000 футів над рівнем моря, куди не наважився проникнути ніхто з тубільців, бо там, за їхніми словами, панує смерть, ядуха. За результати цієї експедиції Роборовський отримав від Географічного товариства найдорожчу для нього нагороду — «Срібну медаль імені М. М. Пржевальського».
В 1893 він вирушив на чолі експедиції на східну околицю нагірної Азії; на околиці Люкчунської западини влаштував метеорологічну станцію, що діяла два роки; досліджував Великий Юлдус, де до нього не проходив ніхто з європейців, і Люкчунську западину, зробив важкий перехід в Хамійський оазис і пройшов у Сачжоу, де протягом чотирьох місяців проводилися метеорологічні спостереження. 28 січня 1895 у Всеволода Івановича стався інсульт, експедицію довелося завершувати.
Тим не менш, 13 лютого 1896 ряд членів експедиції і в їх числі Всеволод Роборовський були представлені імператору. За отримані результати та вміле управління експедицією йому було надано звання капітана і щорічна довічна пенсія в 600 рублів.
Роборовський був членом багатьох вчених товариств; отримав від географічного товариства вищу нагороду — Велику Костянтинівську медаль. Помер полковник Роборовський 5 серпня (23 липня) 1910 року.
Похований на цвинтарі села Овсище (нині — у Вишневолоцькому районі Тверської області).
Пам'ять та визнання
Російський сходознавець П. П. Семенов-Тян-Шанський охарактеризував В. Роборовського як «одного з найталановитіших дослідників Центральної Азії».
На честь Роборовського названо вид хом'ячків («Phodopus roborovskii») і кілька видів рослин — Цибуля Роборовського (Allium roborowskianum Regel)[3], Кизильник Роборовського (Cotoneaster roborowskii Pojark.)[4], Солянка Роборовського (Salsola roborowskii Iljin)[5].
Примітки
Література
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
