Ворожбит Наталія Анатоліївна
українська драматургиня, режисерка, сценаристка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ворожби́т Ната́лія Анато́ліївна (нар. 4 квітня 1975, Київ) — українська письменниця, драматургиня, режисерка та сценаристка. Пише українською і російською мовами. Належить до напрямку «нова драма». Лауреатка Премії Women In Arts у 2020 році і Шевченківської премії у 2022.
Наталія Ворожбит | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 4 квітня 1975 (49 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Країна | Україна | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | драматург, сценарист | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], театр[1], драма[1], акторське мистецтво[1], кіносценаристикаd[1] і постановкаd[1] | |||
Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
Заклад | СТБ | |||
Мова творів | російська, українська | |||
Напрямок | нова драма | |||
Жанр | п'єса | |||
Членство | Український ПЕН[2] | |||
Нагороди | ||||
Премії | Премія Women In Arts (2020) ![]() | |||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Народилася в Києві. 2000 року закінчила Літературний інститут ім. Горького в Москві, факультет драматургії (майстерня Інни Вишневської). З 2000 по 2010 жила та працювала в Москві. На початку кар'єри написала кіносценарій до скандального російського серіалу «Школа».[3]
Незадоволена спрощувальними редакціями своїх сценаріїв, 2013 року Ворожбит перестала працювати на телебаченні.[4]
Була у шлюбі з драматургом Максимом Курочкіним. Працювала головним редактором на каналі СТБ.
Разом з німецьким режисером Георгом Жено заснувала «Театр Переселенця», в якому переселенці з Донбасу розказують реальні історії свого життя.
Куратор фестивалів «Донкульт» та «ГОГОЛЬFEST», одна з засновників фестивалю «Тиждень актуальної п'єси».
П'єси Ворожбит ставилися в театрах України (Максим Голенко та Анна Александрович на сцені Дикого театру, Тамара Трунова[5] на сценах київського Молодого театр та Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, Андрій Бакіров на сцені Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка), Росії, Великої Британії, Польщі, США та Латвії.
П'єси
- Російською
- 1994 — «Житие простых» (Україна)
- 1995 — «Девочка со спичками» (Росія)
- 1997 — «Супербум и другие подарки» (Росія)
- 1999 — «Ширма» (Росія)
- 2002 — «Галка Моталко» (Росія)
- 2004 — «Что ты хочешь, украинский бог?» (Росія)
- 2004 — «Демоны» (Велика Британія)
- 2005 — «Присоединяюсь» (Велика Британія)
- 2009 — «Зернохранилище» (Велика Британія)
- 2012 — «Вий. Докудрама» (Росія)
- 2013 — «Цветок Чертополох» (Росія)
- 2014 — «Дневники Майдана» (Україна)
- 2016 — «Стыд» (Україна)
- 2016 — «Плохие дороги» (Україна)
Сценарії для кіно
Телебачення
- Російською
- Сила тяжения (ТБ-серіал, Росія 2008)
- Школа (ТБ-серіал, Росія 2010)
- Анжелика (ТБ-серіал, Росія 2010)
- Гадкий утёнок (ТБ-фільм, Росія 2011)
- Стальная бабочка (ТБ-фільм, Росія 2012)
- Парфюмерша (ТБ-серіал, автор ідеї, Росія 2013)
- Українською
- 2020 — Спіймати Кайдаша (телесеріал, Україна)
Короткометражки
- Українською
- 2012 — Україно, Goodbye! (епізод «Красива жінка») (короткометражка, Україна)
Сценарії для повнометражних фільмів
- Українською
Режисерська робота
- 2020 — «Погані дороги» (Україна)
Акторська робота
- 2020 — Спіймати Кайдаша (мати Мелашки Балаш)
Нагороди
- Державна премія України імені Олександра Довженка 2021 року — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва[6]
- 2004 — літературна премія «Евріка» за п'єсу «Галка Моталко»
- 2020 — Приз Веронського кіноклубу за фільм «Погані дороги»[7]
- 2020 — «Премія «Кіноколо» Відкриття року» за фільм «Погані дороги»[8]
- 2022 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за виставу «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[9]
Громадянська позиція
У червні 2018 під час кінопоказу фільму «Кіборги» у Канаді виступила на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[10]. Підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист Сенцова й інших політв'язнів.[11]
Бібліографія
- Наталія Ворожбит. Розділ «Майдан — це дійство». // Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах. Упорядники: Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко. Київ: К. І. С., 2016. 304 стор.: сс. 188—195. ISBN 978-617-684-160-9
- ВОРОЖБИТ Наталка В 75 Погані дороги. П'єса / Наталка Ворожбит. — Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2021. — 96 с. + вклейка— (Колекція театральна).
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.