Remove ads
Андрій Іванович Войнаровський (близько 1689 — 1740) — Генеральний Осавула Війська Запорозького Городового (1701–1716). Небіж та спадкоємець гетьмана Івана Мазепи по материнській лінії. Одна із найяскравіших постатей Мазепинської політичної еміграції в Європі. Представник стародавнього українського шляхетського роду Войнаровських.
| Андрій Войнаровський | |
|---|---|
| Народився | бл. 1689 Володимир, Річ Посполита |
| Помер | 1740 Якутськ, Російська імперія |
| Країна | Річ Посполита |
| Галузь | війська[1] |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія |
| Знання мов | українська[1] |
| Військове звання | осавул Війська Запорозького |
| Рід | Войнаровські |
| Батько | Ян Войнаровський |
| Мати | Олександра Мазепа |
| У шлюбі з | Ганна Мирович |
| Діти | Станіслав, Кароліна-Елеонора[2] |
 | |
Син шляхтича Яна Войнаровського від його другого шлюбу з Олександрою Мазепою, рідною сестрою гетьмана Івана Мазепи. Виховувався при гетьманському дворі свого дядька. Навчався в Києво-Могилянському колегіумі та найкращих університетах Німеччини. Деякий час перебував при дворі короля Августа ІІ Сильного.
Генеральний Осавула Війська Запорізького Городового. Власник великих маєтностей на Гетьманщині, довірена особа гетьмана, активний учасник його антимосковських дій.
1708 — за рішенням Генеральної Ради війська Запорозького Городового підтримав союз із шведським королем Карлом ХІІ.
Після поразки у Полтавській битві 1709 емігрував у Бендери (Молдовське князівство), а звідти до Німеччини, де перебував під захистом шведської корони як її підданий.
Розглядався козацькою старшиною як один із претендентів на гетьманську булаву поруч з такими кандидатами як Пилип Орлик та Кость Гордієнко. Після смерті Гетьмана Івана Мазепи і успадкування його майна (яке були визнано Карлом ХІІ приватною власністю, а не власністю Гетьмпанщини), Войнаровський використав його для розбудови політичної еміграції та організації антимосковської коаліції.
1710–1711 — разом із Гетьманои Пилипом Орликом заохочував уряди Османської імперії, Кримського ханства та європейські країни до війни з Московським царством.
За наказом Петра І Генерального Осавулу Андрія Войнаровського 1716 викрадено агентами московського консула у Гамбурзі (Німеччина) і після важкого дипломатичного скандалу переправлено до Петербурга. До 1723 року перебував в ув'язненні у Петропавлівській фортеці. Звідси заслали до Якутська, де він помер 1740.
Remove ads
На честь нього названо декілька пластових куренів:
- 47-й курінь Уладу Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок (УПЮ) ім. Андрія Войнаровського (Шептицький);
- 100-й курінь Уладу Старших Пластунів (УСП) ім. Андрія Войнаровського;
- 7-й курінь Уладу Пластунів Сеньйорів (УПС) ім. Андрія Войнаровського[3].
Неподалік від ратуші у Гамбургу на вул. Große Johannisstraße 13 встановлено меморіальну дошку Андрію Войнаровському[4]
З прізвищем Войнаровський, можливо, пов'язана назва села Винарівка (колись Войнаровка) у Ставищенському районі Київської області. Прізвище походить від дідичного «гнізда» — поселення Войнарова в Київському повіті.
У літературі
«Войнаровський» — поема Кіндрата Рилєєва.
Remove ads
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads