Водопериця черговоквіткова

Водопериця черговоквіткова^[1][2], водопериця черговоцвіта^[3] (Myriophyllum alterniflorum) — вид трав'янистих рослин родини столисникові (Haloragaceae). Рослина є рідною для Європи, Азії та Північної Америки, де росте у водному середовищі, як-от ставках, річках і струмках. Етимологія: лат. alternus — «чергуватися», лат. i — сполучник слів, лат. florus — «розквітати»^[4].

Водопериця черговоквіткова
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина:	Haloragaceae
Рід:	Водопериця (Myriophyllum)
Вид:	Водопериця черговоквіткова (M. alterniflorum)
Біноміальна назва
Myriophyllum alterniflorum DC., 1815

Опис

Зимівна, зелена, трав'яниста, занурена рослина, довжиною від 30 см до, у рідкісних випадках, 2 метрів. Рослини в основному однодомні, рідше з двостатевими квітами. Стебла дещо розгалужені; міжвузля довжиною від 5 до 10 мм. Занурені листки 4- або 5-мутовчасті, широко ланцетні в загальних рисах, 1–4 × 0.5–1.2 см; сегментів 8–10 пар, ниткоподібні, 0.5–1.5 см. Суцвіття — верхівкові колоски 3–7(12) см, до цвітіння пониклі; приквітки яйцеподібні або лінійні, краї від цільних до зубчастих. Чоловічі квітки чергуються; приквітки коротше квітів; чашечки дзвонові, ≈0.3 мм, кінчик 3-зубчастий; пелюстки жовті з червоними прожилками, довгасто-оберненояйцевиді, 1.5–2 × 5–6 мм, завдовжки з чашечки; тичинок 8. Жіночі квітки супротивні або в мутовці; приквітки більше, ніж квіти; чашечки дзвонові, 0.7–1 мм, кінчик 3-зубчастий. Плоди 4-дольні, субциліндричні, 1.5–2 × ≈1.5 мм. 2n = 14.

Запилення відбувається за допомогою вітру. Поширення насіння здійснюється над водою. Плоди дозрівають із квітня по вересень.

Поширення

Європа (Австрія, Бельгія, Люксембург, Велика Британія, Чехія, Данія, Естонія, Фарерські о-ви, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Швейцарія, Нідерланди, Іспанія, Ісландія, Італія, Латвія, Литва, Португалія (вкл. Азорські о-ви), Норвегія, Польща, Росія, Швеція, Україна); Північна Африка (Алжир, Марокко, Туніс); Азія (Китай); східна Північна Америка (Гренландія, Канада, США). Населяє нерухомі або повільні від близьконейтральних до основних води озер, річок, струмків.

В Україні зростає в стоячих і повільних водах — в Розточсько-Опільських лісах (наводиться для околиць Львова), рідко^[1]. Рослина підлягає особливій охороні на території Харківської області^[2].

Галерея

• 

Джерела

1. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 212. (рос.)(укр.)
2. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України. — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с.
3. Myriophyllum alterniflorum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
4. Dictionary of Botanical Epithets [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

• Maiz-Tome L. 2016. Myriophyllum alterniflorum. The IUCN [Архівовано 2 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Euro+Med Plantbase (англ.)
• Flora of China [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• Pan-arctic flora (англ.)