Loading AI tools
польський поміщик та політик, громадський діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Влодзімєж Іполіт Ґнєвош гербу Равич (пол. Włodzimierz Hipolit Gniewosz; 1838 — 17 лютого 1909) — польський поміщик та політик, громадський діяч, дідич Золотого Потоку.
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
| Влодзімєж Іполіт Ґнєвош | |
|---|---|
| Włodzimierz Gniewosz | |
 | |
| Народився | 17 серпня 1841 Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер | 17 лютого 1909 (67 років) Відень, Австро-Угорщина |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Діяльність | політик, землевласник |
| Членство | Галицьке господарське товариство |
| Посада | член Палати Цислейтаніїd |
| Партія | Польський клубd |
| Брати, сестри | Станіслав Ґнєвошd |
| Нагороди |  |
Народився 1838 року. Син Александра та його дружини Кароліни з Осташевських (пол. Karolina Ostaszewska) Ґнєвошів. Виховувався в маєтку в родинному Тшцянцю (пол. Trszciańcu) у Добромильському повіті Королівства Галичини та Володимирії.
Замолоду служив офіцером війська Австрійської імперії. 20 вересня 1875 р. в Яссах[1] купив маєток у місті Золотий Потік (від імені 10 попередніх співвласників — жидів Фрідманів з роду цадиків Садгори, яких представляв Абрагам Янкель Фрідман), став тут постійно мешкати. 1876 року половину маєтку переписав на дружину Марію.[2] Брав участь в діяльності «Галицького товариства господарчого» (член від 1874 року, член комітету в 1885–1904 рр.), в «Товаристві кредитовім земськім» (заступник, потім президент окружного виділу в Бучачі (1883–1907 рр.), в товаристві забезпечень взаємних (член ради надзірної 1882–1908 рр., віцепрезидент 1898–1905 рр.), Товаристві бджолино-городному (президент у Бродах у 1880 р., член головної управи 1890–1893 рр.), Товаристві кулок рільничих (член головного виділу 1893 р.), ліги допомоги промислової (член виділу 1907–1908 рр.). У 1875–1876 рр. працював у повітовій раді Городенки, у 1880–1885 рр. — у Бучачі (як член виділу з курії великої власності), 1898–1905 рр. — член ради ґмін міських у Бучачі.
З дозволу Окружного суду мав повноваження (1880–1894 рр., 1899–1907 рр.) окружного таксатора земських маєтностей. 1906 року став членом надзірної ради «Уніон-банку» у Львові. З 1875 року цісарсько-королівський шамбелян.
У 1891–1907 роках був послом Ради панів Райхсрату від курії великої власності округу Сянік. Один з провідних польських діячів, під кінець життя став близьким до народних демократів. 1903 року захищав засади єдності армії Австро-Угорщини проти автономістів. Під час дискусії з Ігнацієм Дашинським казав: «Так, є чорно-жовтим!»
8 листопада 1898 року всенімецький посол Вольф, критикуючи сторонництво урядове, назвав поляків з трибуни народом (пол. posożytów); В. І. Ґнєвош, визначений для цього Польським колом райхсрату, сказав, що такий вуличник як Вольф, не має права ображати поляків. Відбулась дуель на шаблях, в якій В. Ґнєвош був поранений в плече (пол. ramie), що дало йому значну популярність у краї. Під кінець життя склав з себе значну частку повноважень.
Сприяв будівництву в Золотому Потоці «ратуші», яку в заповіті передав для користування Товариству шкіл людових. Причетний до будівництва державної гімназії в Бучачі та колонії літніх у Риманові. Надав кошти для будівництва Церкви Святої Трійці в Золотому Потоці.
Помер 1909 року, похований на Личаківському цвинтарі Львова.
У 1898 році нагороджений орденом Залізної Корони III ступеня[3].
Був одружений з Марією Кшечунович вірменського походження. Діти:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg){kind=small}
