Влодзімеж Ленкевич
польський історик, педагог, урядовий комісар і бургомістр Тернополя З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Влодзімеж Ремігіуш Ленкевич-Іпогорський гербу Котвич (пол. Włodzimierz Remigiusz Lenkiewicz-Ipohorski; 1878, с. Телешниця Ошварова — перед 1966, Лондон) — польський історик, педагог, урядовий комісар (1920—1926) і бургомістр (1929—1934) Тернополя, почесний громадянин Тернополя.
| Влодзімеж Ленкевич | |
|---|---|
 | |
| Бургомістр Тернополя | |
| 1929 — 1934 | |
| Попередник | Станіслав Седлецький |
| Наступник | Станіслав Відацький |
| Урядовий комісар Тернополя | |
| 1920 — 1926 | |
| Попередник | Семен Сидоряк |
| Наступник | Казімеж Яворчиковський |
| Народився | 1878 с. Телешниця Ошварова, нині Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща |
| Помер | перед 1966 м. Лондон |
| Відомий як | історик |
| Країна | Республіка Польща |
| Національність | поляк |
| Alma mater | Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Професія | історик, учитель |
| Нагороди |   |
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 1878 року в Телешниці Ошваровій[1] (Ліського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща). Мав брата Адама (1888—1941)[2] і сестру Марію (1888—1948)[3].
Під час четвертого року студій на Філософському факультеті Львівського університету в 1899 році отримав стипендію фундації Барчевського[4]. Закінчив навчання з науковим ступенем доктора філософії[1][5]. Був звичайним членом Історичного товариства у Львові[6] і Повітової шкільної ради[5].
Став учителем історії та географії. У березні 1902 року зі заступника вчителя іменований вчителем середніх шкіл і переведений з П'ятої львівської гімназії до гімназії в Тарнові[7]. Упродовж 1911—1931 років був директором Другої тернопільської гімназії ім. Юліуша Словацького[8][9][10].
Під час Першої світової війни заснував у Тернополі Товариство польське[11], пізніше в часі польсько-української війни був інтернований українцями (1919)[12].
Від 1920 до січня 1926 року був урядовим комісаром м. Тернопіль. Тоді міська рада надала йому звання почесного громадянина Тернополя[5][13]. Від 1921 до 1927 — голова футбольного клубу «Креси». 1929—1934 — бургомістр Тернополя[14]. Будучи на посаді директора Другої тернопільської гімназії, 5 грудня 1929 року взяв відпустку[5] для виконання уряду бургомістра, а 30 листопада 1931 року на власне прохання переведений у стан спочинку[5]. У березні 1933 року став заступником голови комітету в справі будівництва пам'ятника Юзефові Пілсудському в Тернополі[15]. У 1930-х роках був власником автомобіля, що на той час ще було доволі рідкісним явищем у Тернополі[16].
Був одружений, мав двох дітей (1900 і 1903 р.н.). Помер перед 1966 роком у Лондоні[10].
Відзнаки
- Хрест Незалежності[5]
- Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (2 травня 1924)[5][17]
- Ювілейний хрест для урядовців і цивільних службовців (Австро-Угорщина)[9]
- Почесний громадянин Тернополя (1926)
Публікації
- «Udział Rosji w pokoju karłowickim 1699» (1901)[18],
- «Wychowanie estetyczne młodzieży» [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.] (1912).
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.