Влахо Буковац

Влахо Буковац (хорв. Vlaho Bukovac, ім'я при народженні — Б'яджо Фаджоні / італ. Biagio Faggioni; *4 липня 1855(18550704), Цавтат, тепер Хорватія — 23 квітня 1922, Прага, тепер Чехія) — хорватський художник кінця XIX — початку XX століття, що працював у стилях імпресіонізму та постімпресіонізму.

Влахо Буковац
хорв. Vlaho Bukovac
Автопортрет Влаха Буковаця
При народженні	італ. Biagio Faggioni
Народження	4 липня 1855(1855-07-04)[1]  Цавтат, Австрійська імперія
Смерть	23 квітня 1922(1922-04-23)[2][3][…]  (66 років)
	Бубенечd, Прага, Чехословаччина[4]
Країна	Австро-Угорщина
Жанр	портрет
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність	художник, викладач університету, педагог
Напрямок	імпресіонізм, пуантилізм
Член	Сербська академія наук і мистецтв  і Сербське вчене товариствоd
Твори	див. тут
Роботи в колекції	галерея Бельведер , Галерея мистецтв Вокера , Pavle Beljanski Memorial Collectiond , Hungarian National Galleryd , Музей образотворчих мистецтв , Museum of Fine Arts, Splitd , Сучасна галерея , Національна галерея  і Mercer Art Galleryd
Автограф
Влахо Буковац у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Буковац.

Життєпис і творчість

Малий Б'яджо Фаджоні

Влахо Буковац народився у Цавтаті поблизу Дубровника. Його справжнє ім'я — Б'яджо Фаджоні (Biagio Faggioni), він походить зі смішаної хорвато-італійської сім'ї, його батько був італійським хорватом із Генуї, а мати — чисто хорватського походження^[5].

Художню освіту Буковац здобував у Парижі (з 1877 року) коштом хорватського політика і письменника Медо Пучича. Навчався у Школі красних мистецтв у Александра Кабанеля. Виставлявся у Паризькому Салоні, де мав успіх у критиків. Під час навчання, а також пізніше Влахо Буковац багато мандрував, в тому числі на Чорне море, до Південної (Чилі і Перу) та Північної Америки.

Хоча Буковац отримав художню освіту в дусі академічної традиції, митець був також добре обізнаний з імпресіонізмом, і у власній творчості прийшов до техніки пуантилізма. На початку XX століття імпресіонізм і пуантилізм були провідним напрямком у живопису країн Західних Балкан: крім Буковаця, в цій манері писали словенські імпресіоністи та Надежла Петрович у Сербії.

З 1893 до 1897 року Буковац жив у Загребі, працюючи здебільшого над пейзажами. Одночасно він став центральною фігурою у мистецькому житті міста, заснував художню школу і брав участь в організації Художнього павільйону, однієї з найбільших хорватських галерей і виставкових зал. У 1893 році він організував першу виставку хорватського мистецтва у Палаці Академії.

Через конфлікти був змушений повернутися до Цавтата, де жив у 1898–1902 роках. Потім Влахо Буковац переїхав до Праги, де в 1903 році був призначений професором Академії витончених мистецтв. Празькому періоду творчості Буковаця притаманні переважно портрети. У Празі художник працював до своєї смерті в 1922 році.

У рідному місті художника Цавтаті в будинку, в якому він народився, відкрито Меморіальний музей. Роботи Буковця експонуються в ряді хорватських музеїв (наприклад, Сучасна галерея в Загребі), у цавтатських церкві святого Миколая і в церкві монастиря Діви Марії Сніжної. У 1994 році хорватський режисер Богдан Жижич зняв кінофільм «Влахо Буковац»^[6].

Галерея

• 
  «Осінній пейзаж» (Jesenji pejzaž)
• 
  «Гусляр» (Guslar)
• 
  «Хай живе король» (Živio kralj)
• 
  Портрет Александра I Карагеоргієвича
• 
  Театральна завіса «Хорватське національне відродження» (Hrvatski preporod), Національний театр (Загреб)

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Vlaho Bukovac

   d:Track:Q17299517
4. Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých u sv. Gottharda v Bubenči, sign. BBČ Z23, s. 23

   d:Track:Q105319160
5. Igor Zidic, Vlaho Bukovac // газ. Večernji list (м. Загреб)
6. Фільм на IMDB. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 8 липня 2011.

Джерела, посилання та література

• Буковач // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Влахо Буковац, художник на www.croatianhistory.net [Архівовано 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Bukovac, Vlaho. Moj Život. Zagreb: Književni Jug, 1918. (хор.)
• Kružić-Uchytil, Vera. Vlaho Bukovac: Život i Djelo. Zagreb: Matica Hrvatska, 1968. Expanded second edition: Zagreb: Nakladni Zavod Globus, 2005. (хор.)
• Kružić-Uchytil, Vera. «Prvi nastupi hrvatskih umjetnika na međunarodnoj umjetničkoj sceni od 1896 do 1903 godine.» Peristil 31 (1998): 193–198.
• Zidić, Igor. Vlaho Bukovac. Zagreb: Moderna Galerija, 2000. (хор.)
• Kapičić, Anđe. Bukovac i Crna Gora. Cetinje: Matica Crnogorska, 2002. (сербо-хорв.)
• Rossner, Rachel. ‘"The secessionists are the Croats. They've been given their own pavilion…" Vlaho Bukovac's Battle for Croatian Autonomy at the 1896 Millennial Exhibition in Budapest,' Nineteenth-Century Art Worldwide vol. 6, no.1 (2007) (англ.)