Владислав Тарновський

Влади́слав Тарно́вський, граф гербу Леліва (пол. Władysław Tarnowski, 4 червня 1836(18360604)^[1], Вороблевичі, нині Дрогобицького району — 19 квітня 1878, акваторія біля Сан-Франциско — польський піаніст, композитор, поет, драматург і перекладач. Двоюрідний брат Станіслава Тарновського.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарновський.

Владислав Тарновський
Władysław Tarnowski
Зображення
Владислав Тарновський. Портрет роботи Маврикія Ґоттліба. 1877 рік.
Основна інформація
Дата народження	4 червня 1836(1836-06-04)
Місце народження	Вороблевичі, Австро-Угорщина
Дата смерті	19 квітня 1878(1878-04-19) (41 рік)
Місце смерті	акваторія біля Сан-Франциско, США
Причина смерті	інфаркт міокарда
Роки активності	1850 - 1878
Громадянство	Австрійська імперія→  Австро-Угорщина
Національність	поляк
Професія	композитор, піаніст, поет, драматург і перекладач
Освіта	Ягеллонський університет, Паризька консерваторія, Лейпцизька консерваторія
Інструменти	фортепіано
Мова	польська
Жанр	Музика: опера, камерні та фортепіанні твори, пісня Література: вірш, драма, новела, есей
Псевдоніми	Ernest Buława (Ернест Булава)
Заклад	Колеж де Франс
Герб
Твори у Вікіджерелах Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Львів, вулиця Грушевського, 2. Колишній костел святого Миколая (нині Покровська церква УПЦ КП). Ліворуч — будинок, у якому до 1853 року містився Єзуїтський конвікт.

Школа у Вороблевичах. Фрагмент картини Артура Ґроттґера. 1865. Цілком можливо, що на картині зображено самого Владислава Тарновського.

Біографічні дані

Владислав народився в родині Валер'яна Спицимира і Ернестини Тарновських. Мав брата Станіслава і сестру Марію. Виховувався під наглядом гувернера, 1840 року залишився без матері. Був дуже здібний до музики. Місцевий органіст навчив хлопчика читати ноти, і той удома вправлявся за фортепіано. За родинними переказами, Владислава ще маленьким показали Шопенові. Документально це не підтверджено. У свої чотирнадцять років Владислав Тарновський уже складав музику й писав вірші. Потяг до мистецтва посилився від того, що Тарновські приятелювали з родиною Ґроттґерів і ті бували у Вороблевичах. Владислав подружився з Артуром Ґроттґером. З 1845 чи 1846 року навчався у Львівському єзуїтському конвікті (школі-інтернаті) при костелі святого Миколая, а тоді — в Краківській^[2] гімназії. Вступив на правничий і філософський факультети Ягеллонського університету, який закінчив у 1857 році^[1], згодом, всупереч батьковій волі, студіював у Паризькій консерваторії, в Данієля Обера. Там приятелював з музикантом і музикознавцем Альбертом Совінським і з істориком та етнографом Францишеком Духінським. 1861 року батько помер, і в день похорону згорів фільварок у Вороблевичах. Владислав, як найстарший син, перейняв господарювання маєтком і помалу відновлював втрачене. Збирав твори мистецтва й відкрив музей у своїй садибі. Збудував у селі школу, винайняв учителя й купував для учнів книжки та зошити. За свідченнями вороблевицьких старожилів, його небіж Ян Конті, син брата Станіслава, своїм коштом відбудував у селі церкву, споруджену його предками у XVIII столітті й зруйновану під час Першої світової війни, а після встановлення радянської влади був розстріляний в Биківні 1940 році. Владислав Тарновський на певний час перервав навчання, щоб узяти участь у Польському повстанні 1863 року. Працював у львівській організації, що допомагала повстанцям, був секретним зв'язковим між Галичиною та Національним урядом у Варшаві^[3]. Також воював у складі ^plзуавів-смертників^[4][5]. Там же й склав військову пісню «Jak to na wojence ładnie, kiedy ułan z konia spadnie»^[6], донині популярну, хоча й перероблену.

Після того, як придушено повстання, Владислав Тарновський вступив до Лейпцизької консерваторії, де навчався в Ігнаца Мошелеса (фортепіано) і Ернста Фрідріха Едуарда Ріхтера (композиція). У 1863—1865 роках анонімно опублікував у Лейпцигу три випуски поетичних творів під загальною назвою «Вірші студента» (пол. Poezye Studenta). З 1867 по 1870 рік він вдосконалював свою майстерність у Римі під керівництвом Ференца Ліста. Той цінував свого учня, порівнював його з Антоном Рубінштейном i Гансом фон Бюловом і сам виконував твори Тарновського.

Тарновський концертував у Вроцлаві (1860 i 1875, виконував також свої твори), Відні й Римі^[7], Венеції та Флоренції (1872), Парижі (1873) й Львові (1875), гастролював у Греції, Сирії та Єгипті. Певний час жив в Індії та Японії, зацікавившись східними культурами. Водночас публікував у польській пресі вірші під псевдонімом «Ернест Булава» (пол. Ernest Buława). Окремими виданнями вийшли у світ, зокрема, його надруковані у Львові містерія за біблійними мотивами «Ісаак» (1871) та дві драми — «Карлінські» (Karlińscy, 1874), «Йоанна Ґрей» (Joanna Grey, 1874).

Вільно володіючи англійською, німецькою, французькою й італійською мовами, він переклав польською низку творів Вільяма Шекспіра, Персі Біші Шеллі, Вашинґтона Ірвінґа, Генріха Гейне, Максиміліана Берна, П'єра Корнеля. У доробку є також драматична містерія «Майя» Анджело де Ґубернатіса, з яким Тарновського зблизило захоплення Сходом, і фахова книжка Франца Бренделя «Нарис історії музики».

Тарновський був також меценат (підтримував, зокрема, Анджея Грабовського).

Серед композицій Тарновського — опера «Ахмед, або Пілігрим кохання» (пол. Achmed, czyli Pielgrzym miłości, 1875, на власне лібрето за мотивами «Альгамбри» Вашинґтона Ірвінґа), струнний квартет ре мажор, Фантазія для скрипки і фортепіано, фортепіанні та вокальні твори.

Владислав Тарновський помер від інфаркту, подорожуючи з Японії до США на кораблі «Пацифік» (Pacific). Смерть настала вже на підході до Сан-Франциско. Похований у Вороблевичах.

Владислав Тарновський в арабському одязі під час мандрівки. Гравюра роботи А. Регульського за рисунком Ф. Теґаццо. 1878.

Музичні композиції

Камерні

• Quatour Ré-majeur pour Deur Violons, Viola et Violoncelle (Струнний квартет ре-мажор) [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] (1874?)^[8]
• Fantasia quasi una sonata [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (для скрипки і фортепіано)
• Souvenir d'un ange [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] (для скрипки і фортепіано) (Відень, близько 1876, видавництво Кратохвіла/Kratochwill)

Фортепіанні

• 3 Mazurkas (Відень, близько 1870, видавництво A. Безендорфера/A. Bösendorfer)
• 2 п'єси:
  • Chant sans paroles
  • Valse-poeme (обидві — Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта/Ch. Е. Kahnt)
• Impromptu «L'adieu de l'artiste» [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна/J. Gutmann)
• Souvenir de la Canée (концертна фантазія для фортепіано)^[9]
• Sonata à son ami Zawadzki [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1875, видавництво Кратохвіла)
• Grande polonaise quasi rapsodie symphonique [Архівовано 28 травня 2016 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1875, видавництво Й. Ґутманна)
• Extases au Bosphor, fantasie rapsodie sur les melodies orientales op. 10 (Лейпциг, близько 1875, видавництво Р. Форберґа/ R. Forberg)
• Полонез для Теофіля Ленартовича (1872)^[10]
• Траурний марш із симфонічного твору, присвячений пам'яті Августа Бєловського [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.] (1876)^[11]
• Обробка етюда оп. 25, № 7  Фридерика Шопена для віолончелі i фортепіано (Лейпциг, 1874, видавництво B&H)^[12]
• Аве Марія [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (Album Muzeum Narodowego w Rapperswyllu, 1876, s. 577—578)

Аве Марія

• Andantino pensieroso (Echo Muzyczne, Варшава, 6, 17 XII 1878)

Andantino pensieroso

Ноктюрни і романси

• Nocturne dédié à sa soeur Marie [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (Відень, видання не датоване)^[13]
• Nuit sombre^[14]
• Nuit claire^[14]

Пісні

Соло:

• Marsz ułański — інакше Pieśń żołnierza і Marsz żołnierzy Langiewicza, який починається словами: «A kto chce rozkoszy użyć»; сьогодні більш відомий зі слів «Jak to na wojence ładnie» (перші публікації: Kieszonkowy słowniczek polski z melodiami, Познань, 1889, видавництво Й. Лайтґебера/J. Leitgeber i Piosenka wojenna, Львів, 1908, видавництво Б. Полонецького/B. Połoniecki, відповідно)

З фортепіанним акомпанементом:

• Cypryssen 5 characterische Gesänge (Відень 1870, видавництво A. Безендорфера), п'ята пісня: Ich sank verweint in sanften Schlummer [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]^[15]
• Neig, o Schöne Knospe [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна)
• Kennst du die Rosen [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна)
• Du buch mit Siegen Siegeln й Ob. Du Nun ruhst… [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1870, видавництво Кратохвіла)
• Still klingt das Glöcklein durch Felder [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1875, видавництво Й. Ґутманна)

Still klingt das Glocklein durch Felder — супровід пісень

• Klänge Und Schmerzen (Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта)
• Nächtliche Regung (Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта)
• Mein Kahn [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Strofa dello Strozzi e la risposttadi Michalangelo (видавництво Царіша/Carisch)^[16]

Сценічні твори

• Achmed oder Pilger Liebe (на власне лібрето. Опубліковано партію фортепіано, Лейпциг, близько 1875, видавництво Р. Форберґа)
• Karlińscy [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] (музика до власного драматичного твору, Львів, 1874, видавництво Ґубриновича і Шмідта)
• Joanna Grey [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (музика до власного драматичного твору, Відень, 1875, видавництво Кратохвіла)

Літературні твори

Поетичні збірки

• Poezye studenta (томи 1-4, з 1863-65 років):
• Poezye Studenta — том 1. (Лейпциг, 1863, видавництво Ф. А. Брокгауса/F.A. Brockhaus)
• Poezye Studenta — том 3. (Лейпциг, 1865, видавництво Ф. А. Брокгауса)
• Poezye Studenta — том 4. (Лейпциг, 1865, видавництво Ф. А. Брокгауса)
• Krople czary [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] (Лейпциг 1865, видавництво Павла Роде/Paweł Rhode)
• Sonety tatrzańskie (1865)
• Szkice helweckie [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] i Talia [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] (Лейпциг, 1868, видавництво Павла Роде)
• Piołuny (Дрезден, 1869, друкарня Ю. І. Крашевського)
• Nowe Poezye (1872, видавництво Зайферта і Чайковського/Seyfert i Czajkowski)
• Kochankowie ojczyzny (поема, 1872)
• Obrazy z kraju (1877)

Вірші

• Na śmierć Żołnierza Polskiego Marcina T. (орієнтовно 1862, книжкове видання 1865)
• Do Władysława Zwierkowskiego i Filipa Kahanego (після 1863)
• Bądźmy gotowi (1865)
• Na śmierć Juliusza T. (1865)
• Do S… T… (опубліковано 1865)
• Krzyk sarmatki (1867)
• Modlitwa niemego
• Na dymissyę Belkredego (1867)
• Prywata a doktrynerka (1868)
• Kolibry (1868)
• Pamięci Sierakowskiego (1868)
• Pamięci Jurgensa (1868)
• Pamięci Mieczysława Romanowskiego (1868 або раніше)
• Pamięci Traugutta (1868 або раніше)
• Modlitwa niemego (1868)
• Kwestya szkółek (1868)
• Z płomieni (1869)
• Tryumfator (програма до симфонії) (1869)
• Pamięci J. K. Turskiego (1870)
• Praxytel i Fryne [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] (1871)
• Neapol (1875)
• Pomnik Bielowskiego [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.] (1876))
• Naśladowanie z arabskiego (1876)
• Tęcze wspomnień (1876)
• Odwiedziny u Kanarisa (1876)
• Wspomnienie Skinderowi Paszy (1876)
• Nad brzegami Barada (1877)
• Tęsknota ducha (1878)

Пісні

• Podzwonne (1857)
• Jak to na wojence ładnie
• Na bagnety (1863)
• Pieśń druga z Lutni (1863)
• Piołunowy hymn (1865)
• Oda na cześć Żuawów nieśmiertelnych (1865)
• Hymn wiosenny (1866)
• Córeczka grabarza (1869)
• Madonno moja (1875)

Драми

Видання трагедії «Карлінські». Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874.

Видання трагедії «Йоанна Ґрей». Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874.

• Izaak [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.]. (Львів, 1871)
• В серії Ernesta Buławy Utwory Dramatyczne:
  • Toм I — Karlinscy [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.]. Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874
  • Toм II — Joanna Grey [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]. Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874 (з цим драматичним твором пов'язана увертюра Владислава Тарновського, але її долучили пізніше)
  • Toм III — Ostatnie sądy kapturowe i Finita la comedia (згадані в томі II; опубліковані, ймовірно, також у видавництві Ґубриновича і Шмідта),
• Achmed, pielgrzym miłości (лібрето німецькою мовою Achmed oder die Pilger der Liebe [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.])

Проза

• Talia [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] (1868)
• Przechadzki po Europie [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] (1871)

Переклади

• Джеймс Макферсон. Pieśni Osjana, а також за їх мотивами: Z dziejów «Ossjana» w Polsce (англ.) (посмертне видання), видавництво Міхала Арцта/M. Arct, Варшава, 1927
• Вільям Шекспір. Hamlet (англ.) (останні видання: Hamlet, królewicz duński — під редакцією Ґжеґожа Сінка/Grzegorz Sinko), Zakład Narodowy im Ossolińskich, Warszawa, 1953; Hamlet — під редакцією С. Гельштинського/St. Helsztyński), Zakład Narodowy im Ossolińskich, Wrocław, Kraków, 1971)
• Франц Брендель. Zarys historii muzyki/Grundzüge der Geschichte der Musik (5 томів, Лейпциг, 1866)^[17]
• Франц Брендель. Liszt jako symfonik, skreślił dr. Brendel, z dodaniem artykułu krytyczno-muzykalnego Ludwika Leona Gozlana spolszczył W. T. (нім.) (Львів, 1870)^[18]
• Л. Фоґлар. Męczennicy fantazji. Оповідання, в часописі Świt, 1872, № 6-14
• Cyd, за іспанським романсеро, з перекладу Гердера. Cyd pod Ferdynandem Wielkim, частина 1, Świt, 1872, № 17-26.
• Анджело де Ґубернатіс. Maja, mysteryum dramatyczne, z szeregu dramatów indyjskich wyjęte [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] (італ.) Ruch Literacki, 2, 1875; а також Львів, 1876, видавництво Ґубриновича і Шмідта),
• Гектор Берліоз. Nowela przeszłości. 1555. Pierwsza opera [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] (фр.). Ruch Literacki, 2, 1876 (перший твір із циклу Les Soirées de l'orchestre, том із першої половини 1876 року, с. 81-84)
• Гектор Берліоз. Grand traité d'instrumentation et d'orchestration modernes^[19] під перекладною назвою — O instrumentacji
• Ежен Єменіс. Bohaterowie Grecji [Архівовано 26 лютого 2014 у Wayback Machine.] (фр.) Ruch Literacki, в томі з другої половини 1876 року, с. 57-58, 72-73, 90-91, 105—108, 119—120, 135—136, 153—154, 169—170, 184—185, 200—201, 216—217, 233, 246—247, 264—266, 280—281, 295—296)
• Генріх Гейне. Sobowtór [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.], (нім.) (1866)
• Джордж Гордон Байрон. Piosnka portugalska (англ.) (1869)
• Персі Біші Шеллі. Hymn do nocy, (англ.) (1869)
• Максиміліан Берн. Pięć tekstów do muzyki (нім.):

I. Dwie dusze (1872),

II. Trzech muzykantów (1872),

III. Kwiat tajemniczy (1872),

IV. Młodzian Jeziora(1869, вид. 1872),

V. Zwiędły liść (1872), Владислав Тарновський видавав документи з вороблевицького архіву:

• Archiwum Wróblewieckie — Зшиток I [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] (першодрук: Познань, 1869, видав автор для комісійної книгарні Яна Константи Жупанського/Jan Konstanty Żupański, друкарня Ю. І. Крашевського в Дрездені):
  • Urszula z Ustrzyckich Tarnowska. Wspomnienia damy polskiéj z XVIII. wieku [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Kazimierz Ustrzycki. Hymn na stuletnią obronę Wiednia [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Jan Henryk Dąbrowski. Proklamacya Generała Dąbrowskiego [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Stanisław Górski. Tomicyanów ustęp, r. 1536—1537 [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Archiwum Wróblewieckie — Зшиток II (Львів, 1876, друкарня К. Піллера/K. Piller):
• Pamiętnik damy polskiej Urszuli z Ustrzyckich Tarnowskiej^[20]
• Archiwum Wróblewieckie — Зшиток III (Львів, 1878, видавництво Кароля Вільда/Karol Wild):
  • Historję Królów Elekcyjnych Ignacego Potockiego [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Manifest Generalności Barskiej [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Listy: Ignacego Potockiego, Katarzyny z Potockich Kossakowskiej, Juliana Ursyna Niemcewicza
  • Urszula z Ustrzyckich Tarnowska. Król Hieronim w Warszawie w 1812 roku [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.]. «Ruch Literacki». 30, с. 54-55, 22 липня 1876 (неопубліковане доповнення до «Вороблевицького архіву»)

Вірші й тексти музичних творів Владислава Тарновського, його статті, рецензії на літературні та музичні твори публікувалися в різних виданнях, як-от Ruch literacki, Tygodnik ilustrowany, Gazeta Narodowa, Dziennik Literacki, Dziennik Poznański, Gazeta Polska (Чикаго), Mrówka, Świt, Tydzień Polityczny, Naukowy, Literacki i Artystyczny (виходив у Дрездені під редакцією Ю. І. Крашевського) і Kłosy.

Примітки

1. Дата за довідником Nowy Korbut, wyd. Instytutu Badań Literackich PAN, druk Państwowy Instytut Wydawniczy, 1982, tom 16, część 1, str. 25. (пол.). Джерела також подають 1841 і 1844 роки
2. Це можна ствердити на підставі дев'ятого і десятого рядків вірша-некролога «На пам'ять Яна Канти Турського» [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.], де згадано, що цей покійний краківський поет учився разом із Владиславом Тарновським
3. Agaton Giller O Władysławie hr. Tarnowskim [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] // Ruch Literacki. — № 2. — 1878. — S. 380—381
4. Kalinowa. Wyprawa na Poryck. (Przyczynek do wspomnień o Władysławie hr. Tarnowskim). Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 10 березня 2014.
5. Те, що йдеться саме про загін зуавів і про участь Владислава Тарновського, підтверджує книжка Дори Б. Кацнельсон: Dora B. Kacnelson Z dziejów polskiej pieśni powstańczej XIX wieku. Folklor powstania styczniowego., wyd. Polska Akademia Nauk, druk Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, 1974, strona 97)
6. Sensacje z dawnych lat. Wyszukał i skomentował Roman Kaleta. — Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1980. — S. 464. (пол.)
7. Побувавши на одному з концертів Владислава Тарновського в Римі, Ференц Ліст, згідно з Агатоном Ґіллером, сказав: «Це мій наступник, і він перевершить мене» (Agaton Giller, O Władysławie hr. Tarnowskim [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] // Ruch Literacki. — № 2. — 1878. — S. 395, 10 akapit)
8. Ноти можна взяти в бібліотеці Petrucci Music Library [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.]
9. Про те, що Владислав Тарновський 27 грудня 1870 на концерті у Відні виконав Souvenir de la Canée, згадано в часописі «Tydzień Polityczny, Naukowy, Literacki i Artystyczny», Józef Ignacy Kraszewski, Drezno, 1871, (Rok II), nr 1, str. 8
10. «Listy Teofila Lenartowicza do Tekli Zmorskiej 1861—1893» ze wstępem i przyp. J. Rudnickiej i posłowiem St. Szwalbego (w serii: «Prace Biblioteki Publicznej M. St. Warszawy» Nr 12), Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Warszawa, 1978, List 57 z 13 VII 1872 r., s. 114
11. Biblioteka Narodowa, syg. Mus.III.154.380]
12. Ноти можна взяти в бібліотеці Petrucci Music Library [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
13. Sir George Grove (edited by Stanley Sadie) «The New Grove Dictionary of Music and Musicians», II edition, Tom 25 (Taiwan to Twelwe Apostles), 2001, s. 103—104
14. Adolf Hofmeister, «Handbuch der musikalischen Litteratur», Ver. Adolf i Friedrich Hofmeister, Band von 1860-67, S. 260
15. Каталог Національної центральної бібліотеки у Флоренції. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 12 березня 2014.
16. Franz Pazdírek «Uniwersal Handbuch der Musikliteratur.», tom XI (Sinoir-Vege), Frits Knuf Hilversum, 1967 (Unchange reprint oft he original edition Vienna, 1904—1910), s. 575—576
17. Agaton Giller. O Władysławie Tarnowskim [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.]. Ruch Literacki, 2, 1878, str. 395, 11 akapit
18. Agaton Giller. O Władysławie Tarnowskim [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.]. Ruch Literacki, 2, 1878., str. 395, 12 akapit
19. Лист Ференца Ліста до княгині Кароліни Зайн-Віттґенштайн, до шлюбу Івановської, 26 січня (мабуть, 1869, z Ваймара), фрагментами опублікований в книжці Станіслава Шеніца/Stanisław Szenic «Franciszek Liszt». Seria «Ludzie Żywi», Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa, 1969, s. 431. Там також є опис поведінки Владислава Тарновського: «Мій новий приятель меланхолійний, стриманий, лагідний, маломовний. Сподіваюся, що як людина він тобі сподобається…».
20. Wspomnienia… більше стосуються громадських справ, а Pamiętnik… — приватних

Бібліографія

• Encyklopedia muzyczna, PWM 2009.
• Encyklopedia muzyki PWN 2001.
• Encyklopedia literatury PWN 2007.
• Wielka Encyklopedia Polski, tom 2, Wydawnictwo Ryszard Kluszczyński, 2004.
• Sir George Grove (red. Stanley Sadie) «The New Grove Dictionary of Music and Musicians» (II wydanie), Tom 25 (Taiwan to Twelwe Apostles), 2001. — P. 103—104.
• З частиною доробку можна ознайомитися завдяки e-bUW електронній бібліотеці Варшавського університету [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Генеалогія Тарновських [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Ewa Róża Janion «Legends of Suli in Poland: some remarks on Władysław Tarnowski», с. 46-49 в докторській дисертації: Ewa Róża Janion «Imaging Suli: Interactions between Philhellenic Ideas and Greek Identity Discourse», Peter Lang GmbH, Франкфурт, 2015.
• Kinga Fink «Lwowskie koncerty pianisty i kompozytora Władysława Tarnowskiego» («Львівський концерти піаніста і композитора Владислава Tarnowsкого») в: «Musica Galiciana», Том 15, 2016, S. 42—52.
• Pieśni niemieckie Władysława Tarnowskiego, M. T., 2017.
• Utwory instrumentalne Władysława Tarnowskiego, M. T., 2018.
• Władysław Tarnowski „Artysta i cierpienie”, Część I, M. T., 2020.

Зовнішні зв'язки

• Ноти у фондах Австрійської національної бібліотеки у Відні
• Твори Владислава Тарновського доступні в Google Books [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]; нині у вільному доступі є: Krople czary [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] i Archiwum Wróblewieckie — Zeszyt 1 [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.]
• «Kochankowie Ojczyzny», поема поміщена в: «Album Muzeum Narodowego w Raperswilu w stulecie 1772 r.», 1872, сторінки оригіналу 232—278 (відскановані сторінки 256—302 доступні завдяки Нижньосілезькій електронній бібліотеці / Dolnośląska Biblioteka Cyfrowa [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.])
• Портрет Владислава Тарновського роботи Маврикія Ґоттліба (1877) перебуває в Сілезькому музей в Катовицях — Репродукція онлайн у Галереї польського малярства
• Jak to na wojence ładnie Версія у виконанні артистів кабаре Loch Camelot на сайті Cyfrowa Biblioteka Polskiej Piosenki
• Струнний квартет до-мажор [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] у фондах IMSLP/Petrucci Music Library [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.].
• Agaton Giller. O Władysławie Tarnowskim. „Ruch Literacki”. 1, 1878., с. 331—332;348-349; 362—363; 380—381; 395—396