Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Весе́лка, також ра́йдуга[1] (очевидно, від прасл. *radǫga[a][2]) — атмосферне оптичне явище, що являє собою одну, дві чи декілька спектральних дуг (або кіл, якщо дивитися з повітря), що спостерігаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір спектру ми бачимо з зовнішнього боку первинної веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.
Веселка | |
Колір | червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий |
---|---|
Веселка у Вікісховищі |
Наукове трактування фізичної появи веселки вчені та філософи намагалися пояснити ще з давніх часів:
Веселка пов'язана з переломленням і відбиттям (деякою мірою і з дифракцією) сонячного світла у водяних краплях, зважених у повітрі. Ці крапельки по-різному відхиляють світло різних кольорів, у результаті чого біле світло розкладається на спектр. Спостерігач, що стоїть спиною до джерела світла, бачить різнобарвне світіння, що виходить із простору по концентричному колу (дузі).
Найяскравіша дуга (первинна веселка) утворена променями, що зазнали одного відбивання всередині крапель. Радіус цієї дуги становить 42°[5]. Промені, що двічі відбилися від стінок краплі зсередини, утворюють вторинну веселку, радіус якої більший приблизно на 10°. Порядок кольорів у ній зворотний.
Центр кола, дугу якого описує веселка, завжди лежить у напрямку, протилежному до напрямку на Сонця (Місяця), тобто одночасно бачити Сонце й веселку без використання дзеркал неможливо. Для спостерігача на землі вона зазвичай виглядає як частина дуги кола; чим він вище, тим веселка повніша — з гори або літака можна побачити й суцільне коло.
Якщо водяні крапельки, що висять у повітрі, дуже дрібні (туман), веселка виглядає дещо по-іншому; це пояснюється хвильовими властивостями світла. Така веселка (відома як біла райдуга) ширша і значно слабше забарвлена.
У яскраву місячну ніч можна побачити місячну веселку. Людський зір влаштований так, що при слабкому освітленні працюють лише найчутливіші рецептори ока — палички, які не сприймають кольорів, тому місячна веселка виглядає білястою; чим яскравіше світло, тим «барвистіша» веселка (у її сприйняття включаються колірні рецептори — колбочки).
Традиційно умовно виділяють сім кольорів веселки в послідовності зменшення довжини світлової хвилі: червоний (< 740 нм), помаранчевий (оранжевий), жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий (> 380 нм). Цю послідовність легко запам'ятати за мнемонічною формулою, кожне слово якої розпочинається на літеру, що відповідає кольору. Наприклад:
У міфології веселка — символ посередництва між небом і землею.
У класичній міфології греків та римлян веселка уособлюється в Іриді, посланниці богів, зокрема Юнони. Швидка, як вітер, на золотих крильцях, вкритих росою, грається вона її крапками проти сонця, як дорогими самоцвітами.
У скандинавській міфології веселка — це Біфрьост, міст перекинений з неба на землю.
В авраамічних релігіях веселка — обіцянка прощення (припинення Потопу) і відродження:
«... Отже, я укладаю з вами угоду: потоп більше ніколи не знищить усього живого і більше ніколи потоп не зруйнує землі». Потім Бог додав: «Ось знак моєї угоди з вами та з кожним живим створінням, що з вами. Це угода для всіх майбутніх поколінь. Я даю свою веселку в хмарі, і вона буде знаком угоди між мною і землею. Коли я посилатиму на землю хмари, обов’язково з’являтиметься веселка. І я неодмінно буду згадувати угоду, яку уклав з вами та всіляким живим створінням, і потоп більше ніколи не знищить усього живого. Коли у хмарі з’явиться веселка, я обов’язково побачу її та згадаю про вічну угоду між мною і всіляким живим створінням на землі». |
А у нас — це рура чи смок, що тягне в хмари воду з потоків, ставів та криниць, а разом із водою і втягає часом і сторонні речі — рибу, жаб, каміння, які падають потім назад на землю. Якщо веселка впирається одним кінцем не у воду а в суходіл, то це значить, що там є якесь джерело води. Пити ж із того джерела зараз після того, як із нього пила веселка, вважалось безпечним[6]. Подекуди у нас казали, що, як дійти до того кінця веселки, що впирається в воду, то осліпнеш.[7] Вірування в веселку, що п'є воду, відбилося і в Шевченка:
Розкажи, як за горою сонечко сідає
Як у Дніпра, веселочка воду позичає
Іноді веселку уявляють у нас, як дорогу, що нею янголи сходять із неба черпати воду, яку потім виливають на сітку, через яку йде на землю дощ. |
Як виявляє й назва веселки, була вона в нас і символом радощів, веселості, бо ж і «небо, затемнене хмарами, стає веселіше, коли з'являється райдуга. |
Тут мається на увазі, очевидно, ту гру барв, що робить із веселки одне з найчарівніших явищ природи. Тому й звуть її не тільки веселка, але і веселуха, чи веселиця, все з одного пня «весел»:
Ой, знати, знати, хто господиня, в неї в світлиці, як у веселиці… |
У Галичині веселку називають також — дуга. Нераз, як падає дощ, діти промовляють:
Вийди, вийди дуга, випий воду на погоду. |
На одній із картин Цимбала ми бачимо величезну веселку над Києвом як символ минулої й будучої слави столиці України.
Веселковий прапор досить поширений вексилографічний символ. Найдавніше відоме застосування цього прапора — прапор Імперії Інків. Нині використовується як прапор міста Куско та індіанського руху.
У часи Реформації в 1525 році Томас Мюнцер обрав веселку для прапорів повсталих німецьких селян як символ надії та нових часів.
Райдуга присутня як окремий елемент на прапорі Єврейської автономної області Росії.
Нині веселковий прапор використовується як символ руху за мир. Часто використовується як символ терпимості. З ним ототожнюється передовсім громадський рух лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерних людей. Веселковий прапор можна побачити на маніфестаціях, в котрих беруть участь геї та лесбійки, або при вході до кав'ярень та ресторанів gay-friendly.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.