Велика Зам'ятня («Велике Замішання»)— у 1359—1381 роках серія міжусобних воєн у Золотій Орді, які призвели до її занепаду. Вони розкололи і суттєво ослабили центральну владу, прискоривши розпад держави. Причиною воєн стала невизначеність з престолонаслідуванням. Стара династія, після вбивства хана (царя) Бердибека, урвалася, і постало питання, хто з численних претендентів сяде на престол у Сараї.[1] За старим законом Чингіза, нового хана Золотої Орди мала обирати рада з усіх представників роду. Але в цей час його нащадків вже було настільки багато і непорозуміння між ними настільки велике, що ця норма вже давно не виконувалась.
1359— вбивство хана Бердибека, останнього представника роду хана Батия. Це стало причиною появи різноманітних претендентів на ханський престол у Сараї з числа інших, східних гілок роду Джучі. Першим на престол на короткий термін вдалося сісти самозванцю Кульпі, який проголосив себе ханом і почав репресії проти частини воєначальників—емірів. У цих умовах один з них, темник Мамай, зять хана Бердибека і беклярбек, тобто правитель столичної області Сараю, не маючи змоги опиратись самозванцю, з вірними йому військами відійшов у західні області ханства, і через деякий час проголосив ханом Абдуллу, з роду Батия. Інші опальні еміри в цей час звертаються по допомогу до хана Чимтая, керівника удільної Білої Орди, який направив до Сараю свого брата Шейх—Орду, який, проте, був вбитий по дорозі до Сараю. Також в цей час, в 1359 році у Гюлістані у своєму війську проголосив себе ханом Хизир (або Кидир у староруських літописах).
Січень— хан Мухаммед Навруз, що називав себе сином Джанібека і братом Бердибека, захопив Сарай-город, вбив Кульпу і двох його синів.
травень—червень— Хизир (Хизр або Кидир у староруських літописах), який проголосив себе ханом у Гюлістані ще в 1359 році, вступає з військом в уділ хана Навруза, в результаті зради частини старшини вбиває його, його дружину Тайдулу і вірних йому вельмож і сідає на престолі у Сарай—городі. Новий хан на невеликий період об'єднав під своєю владою великі території, активно втручався у справи руських князівств.
серпень— старший син хана Хизира, Ходжа—Тимур за підтримки старшини здійснює переворот, вбиває батька і молодшого брата і сідає на сарайський престол. У цей час у Білій Орді помирає хан Чимтай, до влади приходить його син, хан Урус, який проголошує повне її відділення від Сараю. Так само відмовилась визнавати залежність від Сараю і Синя Орда на чолі з ханом Пуладом, який правив у 1350—1370 роках.
жовтень— після п'яти тижнів царювання, проти нового хана повстає ординська старшина на чолі з Мамаєм. Ходжа—Тимур тікає за Волгу, де його невдовзі вбивають, а ханом, за підтримки Мамая, стає нащадок Узбека Абдулла.
1362— Битва на Синіх Водах. Литовсько-руське військо Ольгерда розбило татарське військо, звільнивши Україну від ординського панування.
Експедиція на чолі з Московією проти Твері (у союзі з Мамаєм, який дав Твері "ярлик" на Володимирський престол). Договір, нав'язаний Твері, за яким вона визнавала себе "молодшим братом" Москви.[3]
Мамай вбиває хан Булака. Тохтамиш захоплює престол у Сараї.
Куликовська битва. Військо московського князя Дмитрія Донського розбиває ординсько-литовське військо Мамая. Війська Тохтамиша переслідують темника і позбавляють його останніх залишків впливу. Зростає роль Москви. Закінчення міжусобиць.
1381— Битва на річці Калка (1381). темник Мамай вбитий у Криму. Тохтамиш стає беззаперечним ханом Золотої Орди і закінчує Велику Смуту.[5]
1382— Тохтамиш стає ханом та захоплює, спалює Москву. Димитрій Донський кидає Москву напризволяще і тікає на північ. Жителі Москви просять литовського князя Остея захистити місто. Князі Нижнього Новгорода-Суздаля обманом змушують москвичів здати місто, після чого війська Тохтамиша розграбовують Москву.[6]
1390-і— вторгнення війська середньоазійського правителя Тимура Кульгавого, розгром і небувале спустошення Золотої Орди, початок її дезінтеграції на окремі держави.