Ве́летень[1], також відомий як ве́лет[2], великолюд, великань[3], жінка — ве́летка[4] — міфічна та фольклорна істота, людина надзвичайно великого зросту й сили. В переносному значенні велетень — людина, що вирізняється зростом або досягненнями, видатними якостями; предмет чи істота, що своїми розмірами значно переважає інші подібні предмети, істоти.
Велетні в міфології та фольклорі
.jpg)
У багатьох міфологіях велетні постають стародавніми істотами, що населяли світ до людей. Міфологи та фольклористи припускають, що архетип велетня уособлює руйнівні сили Матері-Землі. Велетні володають грубою силою, тому герої традиційно перемагають велетнів, протиставляючи силі розум[5].
Велетні широко відомі в грецькій мітології як істоти-шкідники, з якими боролися герої. Часто самі герої, гіганти та боги уявлялися як надзвичайно великі люди. В германо-скандинавській міфології велетні поставали як представники згубних сил природи — моря, льоду, морозу, вогню.
У біблійній традиції велетні описуються як Адамове потомство, що жило беззаконно і вигинуло в потопі[6][7].
У слов'янських переказах велетні ототожнюються з язичниками чи войовничими іноземцями — гуннами, татарами, шведами, турками. Вони руйнують житла, мости, поїдають людей. Іноді мають риси чудовиськ, такі як псині голови. Також уявлялися як допотопні люди, котрих Бог винищив за їх гординю і руйнівну силу. Велетням приписувалося створення курганів, кістки доісторичних тварин вважалися останками велетнів[8]. Як і богатирі, велетні в легендах могли перетворюватись після смерті на скелі, іноді на ріки й озера[9].
В українських народних віруваннях існує ідея виродження, що його ніби зазнав людський рід — початково люди були велетнями, але з часом ставали все меншими за силою і зростом. Так, на східньому Поділлі переказували, що колись велетні ходили по лісі, як по траві, а люди проти них були, як миша проти сучасних людей[10]. На Гуцульському Підгір'ї оповідали про велетнів, що підпирали головами хмари і переступали гори й долини. Вони були настільки великі, що могли з руки в руку через Дністер і Дунай передавати сокиру[11]. Велетнями уявлялися так звані старші богатирі — Святогор, Самсон, Коливан. Микола Костомаров ототожнював велетнів з обрами, хоча в історії це ім'я прикладається до народу аварів[12].
Можливість існування велетнів
Найвищий підтверджений зріст людини складає 2,72 м. Він зафіксований у Роберта Першинга Вадлова (1918—1940)[13][14]. Аномально високий зріст є ознакою захворювання гігантизму, супроводжується численними ускладненнями життєдіяльності[15].
Існують біологічні та фізичні межі, що роблять неможливим досягненням людиною зросту велетнів, описаних у міфах, фольклорі та мистецтві. Закон квадрата-куба полягає в тому, що коли площа тіла збільшується на квадратний коефіцієнт, то об'єм збільшується на кубічний. Отже, гіпотетичний велетень зростом 18 м (удесятеро вищий за звичайну людину зростом 1,8 м) матиме об'єм більший не у 10, а у 100 разів. Скелет такого велетня не витримав би маси тіла та розвалився б[16]. А збільшення об'єму при збереженні маси призведе до зменшення густини тіла, що зробить його нестійким. Інша перешкода полягає в інерції тіла з великою масою, що обмежить рухливість велетня. Крім того, велике тіло потребує більшого часу на доставку сигналів по нервах. З цієї причини велетень діяв би повільніше за звичайну людину. Великий зріст не дасть істоті міфічної надзвичайної сили, бо тілу велетня доведеться підтримувати ще й власну масу, лишаючи менше можливостей на піднімання вантажів. Додаткова проблема полягає в необхідності швидкого метаболізму велетня; йому довелося б харчуватися значно більше, ніж звичайній людині, щоб не померти від нестачі поживних речовин[17].
У сучасній культурі
У 2002 році відбувся конкурс фотомонтажу в програмі Photoshop на тему «Археологічні аномалії 2». Метою було створити переконливі зображення неіснуючих археологічних розкопок. На конкурс було подано фото величезних скелетів, нібито викопаних із землі. Автором одного з відомих зображень був ілюстратор із Канади під псевдонімом IronKite. Фальшиві зображення з конкурсу поширилося інтернетом і багато людей сприйняли їх за докази існування велетнів. Часто їх помилково вважають знімками з Національного географічного товариства однак, товариство заперечило ці твердження[16][18]. Інші подібні зображення створювали користувачі сайтів Worth1000.com, а потім DesignCrowd і BrandCrowd[19].
Галерея
Гравюра Гюстава Доре з першого тому видання творів Франсуа Рабле 1873 року
Сцена з казки Вільгельма Гауфа «Холодне серце»
Ілюстрація Генрі Джастіса Форда до казки «Джек і бобове стебло», 1890 рік
Ілюстрація Артура Рекхема до збірника англійських казок, 1918 рік
Фальшиве фото розкопок останків велетня, згенероване ШІ
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
