Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вашингто́нська конфере́нція — конференція з обмеження озброєнь та вирішення проблем Далекого Сходу та басейну Тихого океану, що склалась після Першої світової війни. Відбувалась з 12 листопада 1921 р. по 6 лютого 1922 р. у конгрес-холі Constitution Hall, Вашингтон.
У роботі конференції взяли участь США, Велика Британія, Республіка Китай, Японська імперія, Французька республіка, Королівство Італія, Нідерланди, Бельгія та Португальська республіка. Також були присутні делегати від британських домініонів і делегат, що виступав від імені Британської Індії.
Вашингтонська конференція була скликана за ініціативою США, які розраховували домогтися сприятливого для себе вирішення питання про морські озброєння та закріплення нового співвідношення сил в Республіці Китай та в басейні Тихого океану. Конференція також була спрямована проти національно-визвольного руху народів колоніальних і залежних країн. Радянський уряд, який не одержав запрошення на конференцію, заявив 19 липня і 2 листопада 1921 р. протести проти усунення РРФСР — однієї з головних тихоокеанських держав — від участі в роботі конференції, а 8 грудня 1921 направив протест проти обговорення на ній питання про Китайсько-східну залізницю. У грудні 1921 до Вашингтона прибула делегація Далекосхідної республіки, але вона не була допущена на конференцію.
Американську делегацію, очолював Державний секретар Чарльз Еванс Г'юз, також в делегації були Еліху Рут, Генрі Кебот Лодж та Оскар Андервуд,[1][2] останній був лідером демократичної меншості в Сенаті. Основною метою конференції було стримування японської військово-морської експансії у водах Західного Тихого океану, особливо щодо укріплень на стратегічно важливих островах. Її другорядними цілями були встановлення остаточної межі японської експансії та послаблення занепокоєння щодо можливого антагонізму з британцями. Вони мали усунути англо-американську напруженість шляхом скасування англо-японського альянсу, домовитися про сприятливе військово-морське співвідношення щодо Японії та домогтися від японців офіційного прийняття продовження політики відкритих дверей у Китаї.
Британці, однак, зайняли більш обережний і виважений підхід. Справді, британські офіційні особи принесли на конференцію певні загальні бажання: досягти миру та стабільності в Західному Тихому океані; уникнути гонки військово-морських озброєнь зі Сполученими Штатами; запобігти японському вторгненню в зони їхнього впливу; та зберегти безпеку Сінгапуру, Гонконгу та країн Домініону, але вони не прийшли на конференцію з конкретним списком вимог. Натомість вони принесли з собою розмите бачення того, як повинен виглядати Західний Тихий океан після угоди.
Японські офіційні особи були більше зосереджені на конкретиці, ніж британці, і вони підійшли до конференції з двома основними цілями: підписати військово-морський договір з Британією та Сполученими Штатами і отримати офіційне визнання особливих інтересів Японії в Маньчжурії та Монголії. Японські офіційні особи також принесли на конференцію інші питання: рішучу вимогу зберегти контроль над Япом, Сибіром та Циндао, а також більш загальні занепокоєння щодо зростаючої присутності американських флотів у Тихому океані.
Американська позиція була посилена перехопленням та розшифруванням секретних інструкцій від японського уряду своїй делегації. Повідомлення розкрило найнижче військово-морське співвідношення, яке було б прийнятним для Токіо; американські переговорники використали ці знання, щоб тиснути на японців. Цей успіх, один із перших у зароджуваних урядових зусиллях США з перехоплювання та криптології, зрештою призвів до зростання таких агентств.[3]
Головою японської делегації на Вашингтонській військово-морській конференції був принц Ієсато Токуґава, який протягом перших чотирьох десятиліть двадцятого століття очолював політичний рух в Японії, що просував демократію та міжнародну добру волю зі США, Європою та Азією. Його вплив був значним у переговорах та ратифікації Вашингтонського військово-морського договору.[4][5]
На Вашингтонській конференції були вироблені і підписані наступні основні документи:
Вашингтонська конференція не внесла змін до існуючого на той час становища на Далекому Сході. Рішення, досягнуті на конференції, завершили переділ колоніальних володінь і сфер впливу, що відбувались після Першої світової війни імперіалістичних держав на Тихому океані та Далекому Сході. США ж домоглись ряду важливих поступок з боку Великої Британії та Японської імперії. Разом з тим рівновага була нестійкою. Вже в ході переговорів США заявили про недостатність японських поступок у Республіці Китай, у свою чергу Японська імперія відразу ж після конференції встала на шлях перегляду рішень конференції.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
