Василик Михайло Олексійович

Михайло Олексійович Василик (нар. 20 січня 1935, Рахни, Вінницька область, УРСР, СРСР — пом. 5 лютого 2005, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський філософ та політолог. Доктор філософських наук (1984), професор, заслужений працівник вищої школи Російської Федерації, декан гуманітарного факультету, завідувач кафедри політології СПбДПУ у 1990—2005 роках.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Василик.

Василик Михайло Олексійович
Народився	20 січня 1935(1935-01-20)  Рахни, Гайсинський район, Вінницька область, Українська СРР, СРСР
Помер	5 лютого 2005(2005-02-05) (70 років)  Санкт-Петербург, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	науковець
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Посада	декан і юрисконсульт
Нагороди

Біографія

Народився в селі Рахни Вінницької області.

З 1954 по 1958 рік служив у радянській армії^[1].

У 1963 році закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету за спеціальністю «Правознавство»^[1]. У період з 1963 по 1967 рік працював юрисконсультом в ЛДУ^[1].

1971 року захистив кандидатську дисертацію, 1984 року — докторську («Механізм дії та використання політичних закономірностей розвиненого соціалістичного суспільства»).

У 1985 році під керівництвом професора М. О. Василика в Ленінградському політехнічному інституті імені М. І. Калініна був створений факультет суспільних наук (ФСН), до якого увійшли кафедри історії КПРС, марксистсько-ленінської філософії, політичної економії і наукового комунізму, а 1988 року на цьому факультеті була утворена кафедра вітчизняної та зарубіжної культури. У 1989 році на хвилі перебудови кафедру історії КПРС було перейменовано на кафедру «Історія»; кафедру марксистсько-ленінської філософії — до кафедри «Філософія», кафедра наукового комунізму стала кафедрою «Політологія». Був першим деканом гуманітарного факультету (1990—2005), дійсний член Академії політичної науки і Академії гуманітарних наук^[1].

Кавалер ордену «Знак Пошани».

Праці

Опубліковані монографії:

• Основи теорії комунікації: Підручник / За ред. проф. О-75 М. О. Василика. — М.: Гардарикі, 2003. — 615 с.: іл.

• Політологія. Хрестоматія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 844 с.;

• Політологія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 368 с.;

• Практикум з курсу Політологія — Вид-во Гардарикі 1999. ― 384 с.;

• Політологія. Словник-довідник ― Вид-во Гардарикі 2000. ― 328 с.;

• Основи соціології та політології. Навчальний посібник — Вид-во Гардарикі 2000. ― 400 с.;

• Виборча система Росії. Словник-довідник — Видавництво Михайлова В. А. 2000. ― 160 с.;

• Політологія. Елементарний курс — Вид-во Гардарикі 2003. ― 270 с.;

Нагороди та звання

• Заслужений працівник вищої школи Російської Федерації
• Орден «Знак Пошани»
• Срібна медаль ВДНГ СРСР
• Доктор філософських наук
• Професор
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»

Примітки

1. Российская Биографическая Энциклопедия «Великая Россия». Том 27. Санкт-Петербургский политехнический университет Петра Великого. Биографии (рос.). Санкт-Петербург: Гуманістика. 15 травня 2022. с. 272. ISBN 978-5-04-366396-2.

Посилання

• Історія Гуманітарного інституту СПбПУ
• Фонд знання «Ломоносів» — Василь Михайло Олексійович
• 45 років кафедрі політології СПБДПУ
• Михайло Олексійович Василик — засновник гуманітарного факультету в Політехнічному університеті