Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Варбан Вінаров (ім'я при народженні – Варбан Ніколов Вінаров; 1885, Русе, Болгарія – 5 березня 1908, Відень, Австро-Угорщина) – болгарський офіцер, генерал-майор Сухопутних військ Болгарії.
Варбан Вінаров | |
---|---|
Народження | 1855 Русе, Болгарія |
Смерть | 5 березня 1908 Відень, Австро-Угорщина |
Країна | Болгарія |
Освіта | Роберт-колледжd і Національний військовий університет Васила Левскі |
Звання | генерал-майор |
Війни / битви | Сербсько-болгарська війна |
Діти | Boris Vinarovd |
Варбан Вінаров у Вікісховищі |
Варбан Ніколов Вінаров народився в місті Русе, вБолгарії у 1856. У двадцять років закінчив Робертському коледжі в Константинополі. Після звільнення навчався у військовій школі в Софії.
21 січня 1880 року Іван Ведар у Бухаресті взяв на себе трьох молодих юнаків – лейтенанта Варбана Вінарова, Тома Карджиєва, прокурора районного суду і секретаря Йордана Джумалієва , де ввів їх у масонську ложу "Геліополіс", підпорядковану Великому Витоку у Франції. Після підготовки відповідного ритуалу 18 лютого того ж року в будинку Ведара в Русе було офіційно проголошено про створення першої в країні масонської ложі під назвою «Балканська зірка» № 134. У списку Вінаров був зареєстрований під № 6, отримавши III ступінь масонства. Він також включений до управління Ложі як I-й надзиратель, друга людина після почесного майстра Івана Ведара. Вінаров – флігель-ад'ютант князя Олександра I Баттенберга з 1884 року.
Брав участь у сербсько-болгарській війні (1885). Після війни він був помічником начальника армійського штабу, а з 1887 року – начальником Військової школи. Пізніше закінчив Миколаївський генштаб у Санкт-Петербурзі. Став флігель-ад'ютантом князя Фердинанда з 1894 р. і почесним флігель-ад'ютантом з 1899 по 1900 рр. Обіймав високі командні посади в болгарській армії і в 44 роки став Генерал-майором Генерального штабу і інспектором кавалерії (1900–1908). У 1907 р. і був делегатом Другої світової конференції миру в Гаазі.[1] У 1897 р. – начальник Преславської четвертої піхотної дивізії.
Генерал Вінаров помер 5 березня 1908 у Відні. Похований у Софії.
Був одружений з Елізою, донькою д-ра Георгія Вальковича, міністра закордонних справ, дипломатичного агента в Константинополі. У Вінарова було п'ятеро дітей. Його донька Бистра була дружиною Симеона Радева – учасника Балканської війни і македонсько-адріанопольського волонтера, історика , дипломата, публіциста і журналіста, автора книги "Будівельники сучасної Болгарії". Син Вінарова, лейтенант Георгій Вінаров, загинув під час Другої балканської війни. Одна із доньок іншої сестри Петра Вінарова, Анніки – Невіяна Панайотова Станчева – відома як доктор Пашова, лікар педіатр.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.