Вальтер Горн

Вальтер Горн (нім. Walter Gorn; нар. 24 вересня 1898, Беґанін, Позен — пом. 10 липня 1968, Розенгайм, Верхня Баварія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).

Вальтер Горн
Walter Gorn
Народження	24 вересня 1898(1898-09-24) Беґанін, Позен, Пруссія
Смерть	10 липня 1968(1968-07-10) (69 років) Розенгайм, Верхня Баварія
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1916–1919 1935-1945
Звання	Генерал-майор
Командування	561-ша гренадерська дивізія 561-ша фольксгренадерська дивізія 710-та піхотна дивізія
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна: Східний фронт Польська кампанія (1939) Західний фронт Французька кампанія (1940) Балканська кампанія Операція «Ауфмарш 25» Східний фронт Операція «Барбаросса» Львівсько-Чернівецька операція Битва під Уманню Битва за Київ Тирасполь-Мелітопольська операція Оборона Дніпропетровська Операція «Блау» Операція «Фішрайер» Операція «Цитадель» Орловська операція Битва за Дніпро Вісло-Одерська операція Східно-Прусська операція Віденська операція
Інше	офіцер поліції
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) Золотий німецький хрест Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Бронзовий нагрудний знак ближнього бою Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Нагрудний знак «За танкову атаку»

Біографія

14 листопада 1916 року поступив на службу добровольцем в 7-й гренадерський полк. Учасник Першої світової війни. 6 липня 1917 року переведений в запасну кулеметну роту5-го армійського корпусу, а 19 серпня — в 1-шу важку кулеметну роту 36-го ударного ландверного полку. З 18 грудня 1918 року служив у 2-й роті 18-го добровольчого полку, учасник операцій проти комуністів. 20 вересня 1919 року демобілізований.

Після кількох місяців митарств 1 червня 1920 року Горну вдалось поступити на службу в поліцію порядку Бреслау. В 1921-25 роках неодноразово підвищував кваліфікацію на спеціальних поліцейських курсах. У вересні 1925-червні 1926 року навчався на курсах кандидатів в офіцери поліції при Вищій поліцейській школі в Айху. 29 квітня 1927 року призначений командиром взводу поліції порядку Бреслау. В 1929 році відправлений на курси командирів районів, потім — на курси офіцерів рухомих частин поліції. З 1 квітня 1931 року — офіцер з регулювання руху в штабі поліції порядку Бреслау, з 8 травня 1933 року — командир 5-го загону державної поліції Бреслау, з 1 вересня 1933 року — 2-й офіцер моторизованого загону «Бреслау». 1 жовтня 1934 року переведений офіцером по автомобільному транспорту в штаб поліції порядку Ізеолора. З 20 квітня 1935 року — командир мотоциклетного охоронного загону «Бреслау». 15 жовтня 1935 року повернувся на військову службу і призначений командиром 5-ї роти 3-го мотоциклетного стрілецького батальйону. з 1 липня 1939 року — комендант штаб-квартири 19-го армійського корпусу.

Учасник Польської кампанії. З 7 січня 1940 року — командир 3-ї роти 82-го запасного піхотного полку, а з 17 березня 1940 року — командир 10-го запасного піхотного батальйону. З 14 березня 1940 року — командир 1-го батальйону 10-го піхотного полку. Учасник Французької і Балканської кампаній, а також німецько-радянської війни. З 26 січня 1942 року — командир 59-го мотоциклетного батальйону. З 5 жовтня 1942 року — командир 10-го моторизованого полку 9-ї танкової дивізії. 1 березня 1943 року поставлений на чолі тактичних курсів командного складу в 1-й школі танкових військ у Вюнсдорфі, з 1 листопада 1943 року — тактичних курс 2-ї танкової школи в Крампніці, з 15 січня 1944 року — начальник школи. 24 липня 1944 року очолив спішно сформовану гренадерську дивізію «Остпруссен 1», яка через 3 дні була перейменована на 561-шу гренадерську дивізії. 23 вересня 1944 року важко захворів і протягом трьох місяців його обов'язки виконував оберст Фелікс Беккер. 1 березня 1945 року поміщений у шпиталь, після одужання 15 квітня прийняв командування 710-ю піхотною дивізією. 8 травня здався американським військам. 16 червня 1947 року звільнений з полону.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія)
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (16 жовтня 1939)
• Залізний хрест 1-го класу (8 квітня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • лицарський хрест (20 квітня 1941)
  • дубове листя (№ 113; 17 серпня 1942)
  • мечі (№ 30; 8 червня 1943)
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі
• Німецький хрест в золоті (8 лютого 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нагрудний знак ближнього бою в бронзі
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Військова кар'єра

• 14 листопада 1916 — волонтер
• 16 квітня 1919 — єфрейтор
• 7 серпня 1919 — унтерофіцер
• 1 червня 1920 — унтер-вахмістр поліції
• 1 грудня 1922 — вахмістр поліції
• 1 квітня 1923 — обер-вахмістр поліції
• 29 квітня 1927 — лейтенант поліції
• 26 березня 1929 — оберлейтенант поліції
• 9 листопада 1934 — гауптман поліції

---

• 15 жовтня 1935 — гауптман
• 1 березня 1940 — майор
• 1 лютого 1942 — оберстлейтенант
• 1 березня 1943 — оберст
• 1 жовтня 1944 — генерал-майор

Див. також

• Герман Рекнагель
• Адальберт Шульц
• Йоахім Лемельзен
• Ганс Остер
• Альфред фон Губіцкі
• Геннінг фон Тресков

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.570-571 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
• Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall (in German). ISBN 3-931533-45-X.(нім.)
• Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.(нім.)
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(нім.)
• Helden der Wehrmacht — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2004. ISBN 3-924309-53-1.(нім.)

Посилання

• Walter Gorn. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2012. (нім.)
• 30. Schwerterträger Walter Gorn. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2012. (нім.)
• Generalmajor Walter Gorn. на geocities.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2012. (англ.)
• Gorn, Walter [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-майора Горна (англ.)

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: сформована	командир 561-ї фольксгренадерської дивізії 9 жовтня 1944 — 1 березня 1945	Наступник: оберст Беккер
Попередник: генерал-лейтенант резерву Рудольф-Едуард Ліх	командир 710-ї піхотної дивізії 15 квітня — 8 травня 1945	Наступник: капітуляція

Примітки