Вальдемар I (король Швеції)

Вальдемар I Біргерссон (1238—1302) — король Швеції з 1250 до 1275 року. Походив з династії Фолькунгів.

Вальдемар I
швед. Waldemar
Народився	1243[1]
Помер	26 грудня 1302(1302-12-26)[2]  Замок Нючопінґ (Швеція), Нючепінг, лен Седерманланд, Швеція
Країна	Швеція
Діяльність	політик
Знання мов	шведська
Посада	король Швеції[d][1]
Рід	Фолькунги
Батько	Біргер Ярл[1]
Мати	Інгеборга Еріксдоттер Шведська[3]
Брати, сестри	Catherine Birgersdotter of Bjelbod, Ingeborg Birgersdotter of Bjelbod, Рікіса Біргерсдоттір, Eric Birgerssond, Магнус III Ладулос, Gregers Birgerssond і Бенґт Бірґерссон
У шлюбі з	Софія Данська
Діти	Ingeborg of Swedend[3], Marina Valdemarsdotter of Swedend, Рикса Шведськаd[3], Katarina Valdemarsdotter of Swedend, Margareta Valdemarsdotter av Sveriged і Erik Valdemarssond
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Вальдемар I

Був сином ярла Біргера та Інгеборги, сестри короля Еріка XI. Завдяки сильній позиції ярла Біргера у державі Вальдемара після смерті короля Еріка у 1250 році було обрано новим королем Швеції. Проте до 1266 року ярл Біргер виконував обов'язки регента, фактично керуючи державою.

За цих обставин Вальдемар I був лише номінальним королем. Водночас ніхто не намагався оспорювати його трон. Після смерті ярла Біргера почалося повстання братів Вальдемара — Магнуса та Еріка. Це повстання підтримала Данія, намагаючись послабити королівство, а також деякі незадоволені феодали.

Врешті-решт 14 червня 1275 року в битві під Гувою Вальдемар I зазнав поразки від об'єднаних сил своїх супротивників. Внаслідок цього Вальдемара позбавили трону, який посів його брат Магнус.

Після цього Вальдемар з 1277 до 1278 року керував провінцією готланд. Проте незабаром був відсторонений від влади, а 1288 року Вальдемара ув'язнили у замку Нючепінг.

Родина

Дружина — Софія (1241—1286), донька Еріка IV Естрідсена, короля Данії

Діти:

• Інгеборга (1263—1292)
• Ерік (1272—1330)
• Рікіса (1273—1293)

Генеалогія