Ваагн Давтян

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Давтян.

Ваагн Давтя́н (вірм. Վահագն Դավթյան; 15 серпня 1922, Арапгір, Туреччина — 21 лютого 1996, Єреван, Вірменська РСР, СРСР) — вірменський поет, перекладач, заслужений діяч культури Вірменської РСР.

Ваагн Давтян
вірм. Վահագն Դավթյան
Народився	15 серпня 1922(1922-08-15)[1][2][3]  Арапгірd, Мамурет-уль-Азіз, Османська імперія[2][3]
Помер	21 лютого 1996(1996-02-21) (73 роки)  Єреван, Вірменія
Поховання	могила Ваагна Давтянаd
Країна	СРСР  Вірменія
Національність	вірмени[2]
Місце проживання	Краснодар[2] Єреван[2]
Діяльність	поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, редактор
Alma mater	Faculty of Armenian Philologyd (1948)[2]
Заклад	Grakan tertd[2], Q20509424?[2] і Комітет з культурних зв’язків із закордонними країнамиd[2]
Знання мов	вірменська
Мова творів	вірменська
Членство	СП СРСР і Академія наук Вірменської РСР[3]
Партія	КПРС[2]
Учасник	німецько-радянська війна[2]
Нагороди
Ваагн Давтян у Вікісховищі

Життєпис

Народився 15 серпня 1922(19220815) року в місті Арапгір, Туреччина. Друкуватися почав 1935 року. Після закінчення середньої школи його призвали в армію, і почалася друга світова війна. Брав участь у німецько-радянській війні (1940—1942), був поранений і повернувся додому, вступив до Єреванського державного університету. 1948 року закінчив університет.

• Літературний працівник, заступник редактора газети «Авангард^[hy]» (1945—1954).
• Заступник редактора (1954—1959), а від 1962 до 1965 редактор вірменської «Літературної газети^[hy]».
• Відповідальний редактор щотижневої газети «Голос батьківщини^[hy]» (1965—1967).
• Головний редактор журналу «Совєтакан Аястан» (1981—1990).
• Заступник голови Комітету з культурних зв'язків зі Спюрком^[ru] (1968—1981).
• Голова Спілки письменників Вірменії (1990—1994).
• 1996 року став академіком (член-кореспондент — з 1986 року).

Член Спілки письменників СРСР (1959).

Помер 21 лютого 1996 в Єревані, де й похований у пантеоні Комітаса.

Так висловився про нього Левон Ананян, нинішній голова Спілки письменників Вірменії^[4]:

Ваагн Давтян є одним з найбільших поетів минулого століття, він входить до плеяди таких видатних майстрів, як Паруйр Севак, Геворк Емін, Сільва Капутикян.

Меморіальна дошка в Єревані, вул. Наїрі Зар'яна, 80

Заслуги

• Лауреат Державних премій (1977, 1985) Вірменської РСР
• Відзначений премією ім. Е. Чаренца (1979).

Нагороди

• Орден Трудового Червоного Прапора (13.08.1982) — за заслуги в розвитку радянської літератури і в зв'язку з 60-річчям з дня народження.
• Орден Вітчизняної війни 2 ступеня (1.08.1986).
• Орден «Знак Пошани» (14.08.1972) — за заслуги в галузі радянської літератури і в зв'язку з 50-річчям з дня народження.
• Медаль «За трудову відзнаку» (27.06.1956).
• Заслужений діяч культури Вірменської РСР.

Твори

У збірках віршів «Перша любов» (1947), «Ранок світу» (1950) виражені патріотичні почуття учасника німецько-радянської війни, любов до природи рідної землі. У віршах «Світанок у горах» (1957), «Літня гроза» (1964), «Пісня вина» (1966) поет глибоко проникає в моральний світ сучасника. Громадянськістю і ліризмом пройнята історична поема «Тондракійці» (1961), присвячена історичним подіям середньовічної Вірменії. 1969 року побачила світ книга історичних поем «Дим вогнища».

• Перша любов (збірка віршів, 1947)
• Ранок світу (збірка віршів, 1950)
• Дорога через серце (поема, 1952)
• Лірика (1956)
• Світанок у горах (1960)
• Тондракійці (історична поема, 1961)
• Літня гроза (вірші, 1964)
• Пісня вина (вірші, 1966)
• Літня спека (1968)
• Дим вогнища (історичні поеми, 1969)

Перекладав вірменською мовою вірші й поеми О. С. Пушкіна, С. А. Єсеніна, Ш. Петефі.

Пам'ять

• У Єревані до 90-річчя Ваагна Давтяна відкрито меморіальну дошку (вул. Наїрі Зар'яна, 80)^[5][6].