Бієнтевіо червоноголовий

Бієнте́віо червоноголовий^[2] (Myiozetetes similis) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.

? Бієнтевіо червоноголовий
Червоноголовий бієнтевіо (підвид M. s. columbianus, Національний парк Дар'єн, Панама)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Тиранові (Tyrannidae) Рід: Бієнтевіо (Myiozetetes) Вид: Бієнтевіо червоноголовий
Біноміальна назва
Myiozetetes similis (Spix, 1825)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Muscicapa similis
Посилання
Вікісховище: Myiozetetes similis Віківиди: Myiozetetes similis ITIS: 561364 МСОП: 22700586 NCBI: 478647 Fossilworks: 372246

Опис

Довжина птаха становить 16—18 см, вага 24—27 г. Голова чорнувато-сіра, над очима широкі білі «брови», на тімені малопомітна оранжева або яскраво-червона смуга. Верхня частина тіла оливково-коричнева, крила і хвіст коричневі з рудуватими краями. Горло біле, нижня частина тіла жовта. К молодих птахів обличчя світліше, смужка на голові менш виражена, крила і хвіст мають каштанові краї.

Підвиди

Червоноголовий бієнтевіо (підвид M. s. pallidiventris, Ботанічний сад Сан-Паулу, Бразилія

Виділяють сім підвидів:^[3]

• M. s. primulus Van Rossem, 1930 — західна Мексика (від півдня Сонори до півночі Сіналоа);
• M. s. hesperis Phillips, AR, 1966 — захід Мексики (від півдня Сіналоа до півдня Сакатекаса, південного заходу Пуебли і Оахаки);
• M. s. texensis (Giraud Jr, 1841) — від східної Мексики (південь Тамауліпасу) до північної Коста-Рики;
• M. s. columbianus Cabanis & Heine, 1860 — від південно-західної Коста-Рики до північної Колумбії і північної Венесуели;
• M. s. similis (Spix, 1825) — від східної Колумбії до північної Болівії, південної Венесуели і Бразильської Амазонії;
• M. s. grandis Lawrence, 1871 — захід Еквадору (на південь від Есмеральдаса) і північний захід Перу (Тумбес);
• M. s. pallidiventris Pinto, 1935 — від східної Болівії до східного Парагвая і північно-східної Аргентини.

Поширення і екологія

Червоноголові бієнтевіо мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Аргентині і Парагваї. Вони живуть у вологих тропічних лісах, в рідколіссях, в чагарникових заростях, на плантаціях, в парках і садах, на висоті до 1700 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті, а також дрібними плодами і ягодами^[4][5][6][7]. Інкубаційний період триває з лютого по червень. Гніздо відносно велике, закрите, розміщується на дереві або в чагарниках, часто поряд з осиним гніздом і водоймою. В кладці від 2 до 4 кремових або білих яєць, поцяткованих коричневими або ліловими плямками.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція рудокрилих бієнтевіо становить понад 50 мільйонів дорослих птахів. Це досить поширений вид птахів в межах свого ареалу.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Myiozetetes similis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 вересня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 вересня 2022.
4. Machado, C.G. (1999). A composição dos bandos mistos de aves na Mata Atlântica da Serra de Paranapiacaba, no sudeste brasileiro [Mixed flocks of birds in Atlantic Rain Forest in Serra de Paranapiacaba, southeastern Brazil] (PDF). Revista Brasileira de Biologia (порт.). Instituto Internacional de Ecologia. 59 (1): 75—85. doi:10.1590/S0034-71081999000100010.
5. de A. Gabriel, Vagner; Pizo, Marco A. (2005). Foraging behavior of tyrant flycatchers (Aves, Tyrannidae) in Brazil (PDF). Revista Brasileira de Zoologia. Sociedade Brasileira de Zoologia. 22 (4): 1072—1077. doi:10.1590/S0101-81752005000400036.
6. de Lyra-Neves, Rachel M.; Oliveira, Maria A.B.; Telino-Júnior, Wallace R.; dos Santos, Ednilza M. (2007). Comportamentos interespecíficos entre Callithrix jacchus (Linnaeus) (Primates, Callitrichidae) e algumas aves de Mata Atlântica, Pernambuco, Brasil [Interspecific behaviour between Callithrix jacchus (Linnaeus) (Callitrichidae, Primates) and some birds of the Atlantic forest, Pernanbuco State, Brazil] (PDF). Revista Brasileira de Zoologia (порт.). Sociedade Brasileira de Zoologia. 24 (3): 709—716. doi:10.1590/S0101-81752007000300022.
7. Foster, Mercedes S. (2007). The potential of fruiting trees to enhance converted habitats for migrating birds in southern Mexico. Bird Conservation International. BirdLife International. 17 (1): 45—61. doi:10.1017/S0959270906000554.

Посилання

• Skutch, Alexander F. (1960). Vermilion-crowned flycatcher (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 427—446.