Більський Едуард Антонович

Бі́льський Едуа́рд Анто́нович (13 липня 1931(1931-07-13), Київ — 27 грудня 2016(2016-12-27), Київ) — український архітектор, заслужений архітектор УРСР (1982), лауреат Державної премії СРСР у галузі архітектури (1967), дійсний член Академія архітектури України. Член Спілки архітекторів УРСР з 1962 року.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Більський.

Едуард Антонович Більський
Едуард Більський, 2014 рік
Народження	13 липня 1931(1931-07-13) Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть	27 грудня 2016(2016-12-27) (85 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР →  Україна
Навчання	Київський інженерно-будівельний інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Одеса, Москва, Ташкент
Найважливіші споруди	Київський палац дітей та юнацтва, Київський центральний автовокзал, палац одруження Дніпровського району міста Києва
Містобудівні проєкти	проекти житлових масивів Виноградар і Синьоозерний у Києві
Членство	Національна спілка архітекторів України
Нагороди	Заслужений архітектор України
Премії
Автограф
Більський Едуард Антонович у Вікісховищі

Біографія

Народився 1931 року в Києві. Після закінчення в 1956 році Київського інженерно-будівельного інституту, працював у Державному проєктному інституті «Київпроєкт», з 1965 року — на посаді головного архітектора проєкту. У 1964—1984 роках викладав у Київському інженерно-будівельному інституті.

Помер 27 грудня 2016 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Творчість

Є автором проєктів більш ніж 300 об'єктів у Києві, Одесі, Москві, Ташкенті та інших містах. Серед найвизначніших робіт:

• житлові масиви Виноградар та Синьоозерний;
• Київський палац піонерів і школярів (нині Київський палац дітей та юнацтва, 1965, у співавторстві з Авраамом Мілецьким);
• автовокзали в Києві (1961, у співавторстві з Авраамом Мілецьким) та Одесі (1963, у співавторстві з Авраамом Мілецьким);
• палац одруження Дніпровського району міста Києва (1971).

Відзнаки

• Державна премія СРСР у галузі архітектури — за архітектуру Київського палацу піонерів і школярів (1967).
• 12 медалей, 34 диплома та почесних грамот — за участь в проєктуванні Парку Вічної Слави в Києві (1957), пам'ятника-музею визволителям Києва в Нових Петрівцях (1958), монумента «Героям-танкістам — визволителям Києва» (1968).
• заслужений архітектор УРСР (1982)^[1].

Зображення

• 
  Київський палац дітей та юнацтва
• 
  Київський центральний автовокзал
• 
  Монумент «Героям-танкістам — визволителям Києва»

Примітки

1. Указ Президії Верховної ради Української РСР від 30 вересня 1982 року « Про присвоєння архітекторам почесного звання Заслуженого архітектора УРСР» // Вечірній Київ: газета. — Київ, 1982. — № 226 (11644). — 1 жовтня. — С. 1.

Посилання

• 13 июля 1931 года в Киеве родился Эдуард Антонович Бельский [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Вебсайт Александра Немца «Киевский календарь». (рос.)
• Некролог от Киевпроєкта: Эдуард Антонович Бильский (13.07.1931 — 27.12.2016). (рос.)

Джерела

• Быков Алексей. «Лауреат» Бильский [Архівовано 31 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Объект. — 2014. — № 5 (30). — ноябрь — декабрь. — С. 2–9. (рос.)
• Ненашева Елена, Ерофалов Борис. Архитектор Эдуард Бильский — лауреат [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.] // А+С. — 2014. — № 1. — С. 10–17. (рос.)