Білопечериця Мозера

Білопечериця Мозера (Leucoagaricus moseri) — гриб роду білопечериця родини печерицеві.

? Білопечериця Мозера
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Гриби (Fungi) — Базидієві гриби (Basidiomycota) Родина: Печерицеві (Agaricaceae) Рід: Білопечериця (Leucoagaricus) Вид: Білопечериця Мозера
Біноміальна назва
Leucoagaricus moseri (Wasser) Wasser, 1978
Посилання
Віківиди: Leucoagaricus moseri EOL: 6723189 MB: 477361 IF: 316791

Біологія виду

Шапинка діаметром 1-3,5 см, тонком'ясиста, спочатку округла, згодом напівкуляста, випукло-розпростерта, з невеликим горбиком, суха, матова, гола, з прямим, злегка борозенчастим, іноді оксамитовим або розтрісканим краєм, білувата, посередині світло-коричнева. Пластинки вільні, з коларіумом шириною 1-2,5 мм, тонкі, густі, спочатку білі, згодом блідо-кремові. Спори 5,7- 7,1×3,6-4,7 мкм, яцеподібно-еліпсоподібні, злегка загострені до основи, з малопомітною порою проростання, гладенькі, тонкостінні, безбарвні, з 1-2 краплями олії. Споровий порошок білий. Ніжка 1,3-3,5×0,3-0,6 см, центральна, циліндрична, суцільна, з бульбоподібно розширеною основою завширшки 1-2 см, з кільцем, над ним біла, нижче — сірувата, волокниста. Кільце посередині ніжки або дещо нижче, приросле, лійкоподібне, звисаюче, згори злегка борозенчасте, знизу гладеньке, 2-3 мм завширшки, біле. М'якуш ватоподібний, білий, на зламі не змінюється або злегка рожевіє, при підсиханні стає блідо-жовтувато-кремовим, без особливого запаху і смаку. Пряжки відсутні. Плодові тіла з'являються в жовтні.

Господарське та комерційне значення

Ґрунтотвірне. Їстівність невідома.

Поширення

Особливо широко зустрічається в Україні, довгий час вважався українським ендеміком. Відзначений також в Казахстані і в Ростовській області Росії.

Поширення в Україні

Лівобережний злаково-лучний Степ (Запорізька область, околиці м. Запоріжжя), Правобережний (Херсонська область, м. Херсон) та Лівобережний (Херсонська область, Олешківський район, Олешківське лісництво) злаковий Степ. За регіонами: Херсонська, Запорізька області. Трапляється поодинці та маленькими групами.

Умови місцезростання

Росте в парках, дубових лісосмугах, насадженнях білої акації (Robinia pseudoacacia L.); на пісках.

Загрози, охорона

Занесена до Червоної книги України, природоохоронний статус — рідкісний. Необхідно створити ботанічні заказники в місцезнаходженнях виду та виділити його в чисту культуру.

Також занесений до Червоної книги Ростовської області.

Посилання

• Вид у ЧКУ [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Особо охраняемые природные территории России [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]