Білик Леся Петрівна

|Ukrcenter= |Навчання= |Lib= |Член КПРС:=

Леся Петрівна Білик
Народилася	4 травня 1956(1956-05-04) (68 років)
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця, педагогиня
Alma mater	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Мова творів	українська
Жанр	повість, новела, роман, п'єса
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди

Леся Петрівна Мацура, у шлюбі Білик (псевдонім Олеся Галич; нар. 4 травня 1956, м. Осинники Кемеровської області (нині Російська Федерація)) — українська письменниця, драматургиня, педагогиня.

Біографія

Народилася 4 травня 1956 у м. Осинники Кемеровської області (Росія) у родині репресованих українців. Навчалася у Івано-Франківському педагогічному інституті (нині — Прикарпатський університет) (українська філологія).

Учителювала на Київщині, Івано-Франківщині (м.Калуш), Тернопільщині. Працювала науковою співробітницею музею «Зборівська битва» (м. Зборів).

Живе у місті Зборові Тернопільської області. Одружена з журналістом Леонідом Біликом.

Публікувалась на сторінках літературних часописів «Дзвін», «Літературний Тернопіль», «Холодний Яр», «Золота Пектораль», «Січеслав»; альманахів «Курінь», «Сонячне гроно», «Подільська толока» та ін.

Членкиня Національної спілки письменників України з 2007 року.

Відзнаки

• Відмінник освіти України (2006)
• Лауреатка Всеукраїнського конкурсу радіоп'єс («Рондо Короля», 2009), "Дев'ятий день", 2011).
• Лауреатка Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (роман "Сьоме небо леді Арс, 2007 та п'єса «Переступи поріг», 2009 у співавторстві з Леонідом Біликом)
• Лауреатка Міжнародної літературної премії імені Уласа Самчука (2018)

Книжки

Авторка новел, повістей, романів, що вийшли у тернопільських видавництвах "Джура", "Навчальна книга - Богдан", "Терно-граф").

• «Усі дороги ведуть до Риму» (2004)
• «Хочемо раю на землі» (2006)
• «Сьоме небо леді Арс» (2007)
• «Душі в екзилі»^[1] (2012)
• "Портрет Діани" (2016)
• "Промені й тіні Кароля Йозефа Ліпінського" (2017)
• "Жав-Жайвір-Жар" (2017)
• "Тремоло" (2019)

Публіцистичні статті

• Білик Л. Ех, гроші... «Гроші»!, або Як крізь сльози сміється Карпенко-Карий : [відгук на виставу Терноп. академ. обл. укр. драм. театру ім. Т. Г. Шевченка за п’єсою «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого] / Л. Білик // Свобода. — 2010. — 26 трав. — С. 1.
• Білик Л. З когорти незламних : [про крайового провідника ОУН І. Габрусевича] / Л. Білик // Зборівська дзвіниця. — 2012. — 1 черв. — С. 2 : фот. — (Чин героїв — дух свободи).
• Білик Л. Музи не мовчать : [у Зборів. технічному коледжі відбувся творч. звіт письменників Тернопілля] / Л. Білик // Зборівська дзвіниця. — 2014. — 7 листоп. — С. 2 : фот.
• Білик Л. У світлі Карпенкової легенди / Л. Білик // Вільне життя. — 2007. — 27 жовт. — С. 8. — (Прем’єра шевченківців: резонанс).

Примітки

1. Січкоріз Валентина «Леся Білик: „Інколи мені здається, що патріотизм — це призначення“». Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2017.

Посилання

• Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал. Білик Леся, письменниця [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]

Джерела

• Білик Леся — письменниця, драматург, педагог : [біогр. довідка] // Письменники Тернопілля : Члени Нац. спілки письменників України. — Тернопіль, 2010. — С. 16 : фот.
• Галич Олеся (справжнє ім’я та прізвище — Леся Білик) : [біогр. довідка] // Літературне Тернопілля, 1984—2007 рр. : антологія. — Тернопіль, 2007. — С. 128—141 : фот.
• Мельничук Б. Галич Олеся (з дому — Мацура Леся Петрівна; в заміжжі — Білик; 4.05.1956, м. Осінніки Кемеров. обл., нині РФ) — педагог, письменник / Б. Мельничук // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2009. — Т. 4 (додатковий) : А — Я. — С. 130 : фот.
• Білик Л. Головний герой — людська душа : [бесіда з письменницею Л. Білик] / вів П. Сорока // 20 хвилин. — 2012. — 21—22 верес. — С. 13 : фот. — (Літкафе).
• Білик Л. Кожен із нас — дзеркало для ближнього : [бесіда з письменницею Л. Білик] / вів П. Нетеч // Тернопільський оглядач. — 2008. — № 26. — С. 38—39 : фот.
• Білик Л. Леся Білик: «Література — це життя після смерті» : [розмова з письменницею] / вів П. Сорока // Українська літературна газета. — 2013. — 26 лип. — С. 8—9 : фот. — (Віч-на-віч).
• Атаманчук А. Всі дороги ведуть до Риму : [про письменницю Л. Білик] / А. Атаманчук // Нова ера. — 2008. — 19—25 листоп. — С. 6 : фот.
• Безкоровайний, Є. [У Терноп. обл. універс. наук. б-ці письменниця з м. Зборова Л. Білик репрезентувала свої романи «Душа в екзилі» та «Сьоме небо леді Арс»] / Є. Безкоровайний, У. Коропецька, Б. Мельничук // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 4. — С. 152. — (День за днем — у скарбницю духовності).
• Журі четвертого Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси під девізом «Відродимо забутий жанр» на чолі з його головою, генеральним директором Національної радіокомпанії України Т. Авраховим назвало переможців і лауреатів : ...лауреатами конкурсу стали Леся та Леонід Білики (м. Зборів) за радіоп’єсу «Дев’ятий день» // Літературна Україна. — 2011. — 10 берез. — С. 6. — (А мова — як море).
• Золотнюк А. Страждання, яке вибілює : [презентація книги «Сьоме небо леді Арс» Лесі та Леоніда Біликів] / А. Золотнюк // Вільне життя плюс. — 2011. — 23 верес. — С. 5 : фот. — (Читаймо).
• Кондра С. «Душа в екзилі», або Невигадана історія про заробітчанство : [творча зустріч у Терноп. обл. універс. наук. б-ці з Лесею та Леонідом Біликами] / С. Кондра // Свобода. — 2012. — 15 черв. — С. 8 : фот. — (Варто прочитати).
• Короненко С. Всеукраїнський конкурс радіоп’єс : [лауреат конкурсу «Відродимо забутий жанр» — Л. Білик (м. Зборів — п’єса «Рондо Кароля»)] / С. Короненко // Літературна Україна. — 2008. — 25 груд. — С. 2.
• Дігай Т. Драма сучасної весталки / Т. Дігай // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 1. — С. 96—97 : фот. — (Літературна критика). — Рец. на кн.:
• Білик Л. Сьоме небо леді Арс : роман / Леся Білик, Леонід Білик. — Тернопіль : Богдан, 2011. — 112 с.