Бібліотека Лауренціана

Бібліоте́ка Ме́дичі Лауренціа́на (італ. Biblioteca Medicea Laurenziana; скорочено — Лауренціана) — державна бібліотека Італії, розміщена у Флоренції. Засновником бібліотеки був Козімо Медичі, а назвали її на честь Лоренцо Медичі, який значно розширив її фонди.

Бібліотека Лауренціана італ. Biblioteca Medicea Laurenziana BML
43°46′29″ пн. ш. 11°15′16″ сх. д.
Країна:	Італія[1][2]
Тип:	державна публічна бібліотекаd[3][4][…] і conservation libraryd[5]
Назва на честь:	Медічі і Базиліка Сан-Лоренцо
Складова	Базиліка Сан-Лоренцо
Розташування	Флоренція[1][2][5]
Адреса	Флоренція (Італія)
Заснована	1571[6][5]
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd[7]
Фонди:	254 905 документ[8][9]
Сайт:	Офіційний сайт
Медіафайли у Вікісховищі

Вестибюль, читальна зала та сходи приміщення бібліотеки були спроєктовані італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті.

Історія будівництва

Замовлення на зведення приміщення бібліотеки Климента VII, папи Римського із роду Медичі, Мікеланджело отримав у 1523 році. Це мала бути перша публічна бібліотека у Західній Європі^[10]. Для неї було виділено приміщення на другому поверсі однієї із будівель внутрішнього двора Базиліки Сан-Лоренцо.

Навесні 1524 року Мікеланджело розробив проєкт читальної зали та вестибюля^[10]. Роботи розпочалися 1525 року. 1534 року Мікеланджело переїхав до Риму, звівши тільки стіни читальної зали. Після нього над спорудженням працювали Нікколо Тріболо, Джорджо Вазарі та Бартоломео Амманаті. Вони працювали, дотримуючись планів Мікеланджело та отриманих від нього інструкцій.

Відомо, що у 1559 році Мікеланджело прислав глиняну модель сходів для Амманаті^[10].

Бібліотеку було відкрито 1571 року.

Архітектура

Вазарі писав, що Мікеланджело:

(…)виявив і показав свою оригінальність у розташуванні вікон, розподілі стелі та в чудовому вестибюлі бібліотеки Сан Лоренцо. Ще ніколи не бачили ані такої сміливої краси в цілому і в деталях, як там у пюпітрах, нішах, столах, карнизах, ані зручніших сходів, де він зробив такі чудові згини східців, відійшовши від звичайних засобів інших художників, з чого всі тільки дивувалися[11].

Читальна зала

Читальна зала бібліотеки Лауренціана є довгим приміщенням із сірого каменя та світлими стінами.

Вестибюль

Вестибюль^[а], високе приміщення з численними втопленими в стіну подвоєними колонами, немов насилу стримує сходи, що виливаються на підлогу.

Сходи

Сходи були закінчені лише у кінці життя Мікеланджело, а вестибюль було завершено тільки у XX столітті. Це був перший проєкт Мікеланджело, у якому він не використав скульптурних елементів^[12].

Див. також

• Луцький псалтир

Примітки

а. ^{^} італійською — «ricetto»