Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бі́́биков Дмитро́ Гаври́лович (нар. 18 (29) березня 1792, с. Баловньово, Данківський повіт, Рязанське намісництво, Російська імперія — 22 лютого (6 березня) 1870, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, генерал від інфантерії, учасник франко-російської війни 1812 року.
| Бібиков Дмитро Гаврилович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 18 березня 1791 або 1792[1][2][…] Баловнево, Dankov Countyd, Рязанська губернія, Російська імперія |
| Помер | 22 лютого (6 березня) 1870 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | державний діяч |
| Учасник | Російсько-турецька війна 1806—1812, Смоленська битва (1812) і Бородінська битва |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Військове звання | генерал від інфантерії |
| Рід | House of Bibikovd |
| Батько | Gavriil Bibikovd |
| У шлюбі з | Sofya Bibikovad |
| Діти | Dmitry Bibikovd, Zoya Dmitrievna Bibikovad і Sofia Dmitrievna Bibikovad |
| Нагороди |       |
 | |
Належав до знатного дворянського роду Бібікових. Народився в багатодітній родині (6 синів і 7 дочок) генерал-майора Гавриїла Ілліча Бібікова (1747—1803) від другого його шлюбу з Катериною Чебишовою (1767—1833); племінник Катерини Голенищевої-Кутузової (дружини фельдмаршала Михайла Кутузова).
На військовій службі з 1808. У Бородінський битві 1812 втратив руку. У 1819—1825 роках — Володимирський, Саратовський і Московський віце-губернатор, у 1825—1835 роках — директор департаменту зовнішньої торгівлі.
У 1837—1852 — Київський військовий губернатор, Подільський і Волинський генерал-губернатор. На цій посаді Бібиков активно, послідовно та жорстко проводив політику централізації російської держави та всебічного ослаблення польської шляхетської верстви на Правобережній Україні.
Брав участь у розгромі Кирило-Мефодіївського братства, у 1840 скасував дію Литовського статуту 1588 року та ліквідував греко-католицьку церкву (1839) у Правобережній Україні, але не конфіскував маєтки католицького духовенства, як дехто вважає, бо це зробила держава, а він сам про це довідався з газет[3].
Упродовж 1840—1845 комісією під його проводом проведено перевірку за архівними документами дворянських прав польських поміщиків та шляхти і виключено з дворянського стану 64 тисячі польських шляхтичів. Під час перебування на посаді підтримав ініціативу Михайла Максимовича щодо організації в Києві Тимчасової комісії для розбору стародавніх актів (1843). У 1848 заснував Центральний архів давніх актів у Києві. З метою русифікації України здійснив заміну місцевих чиновників на російських.
У 1847—1848 провів інвентарну реформу, яка законодавче закріплювала поміщицьку земельну власність, частково обмежуючи свавілля і гніт польських поміщиків, одночасно законодавчо закріплювала панщину і поміщицьку земельну власність. Бібиков нещадно придушував селянські виступи проти поміщиків. Характеристику Бібикова як сатрапа російського самодержавства дав Тарас Шевченко у своїй поемі «Юродивий».
У 1852—1855 — міністр внутрішніх справ Російської імперії.
Ім'я Бібікова до революції носив Бібіковський бульвар в Києві (нині бульвар Тараса Шевченка).
На честь Д. Г. Бібікова 7 вересня 2012 року наказом Федеральної митної служби Російської Федерації № 1804 заснована відомча медаль «Дмитро Бібіков». Аверс медалі Бібікова повторює дизайн аналогічних нагород — медалі Ушакова, медалі Суворова, медалі Нестерова.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
