Бучко Дмитро Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бучко.

Дмитро́ Григо́рович Бучко́ (8 листопада 1937, с. Закіпці ґміни Нова Гребля Любачівського повіту Жешувського воєводства тогочасної Польщі (нині неіснує; поблизу с. Нова Гребля ґміни Олешичі Любачівського повіту Підкарпатського воєводства, Польща) — 11 лютого 2014, Тернопіль) — український вчений-мовознавець, фахівець у галузі ономастики. Доктор філологічних наук (1993), професор (1994) Тернопільського та Львівського університетів; надзвичайний професор Люблінського католицького університету та Люблінського університету Марії Кюрі-Склодовської (1998).

Дмитро́ Григо́рович Бучко́
Народився	8 листопада 1937(1937-11-08)  с. Нова Гребля, нині Підкарпатського воєводства, Польща
Помер	11 лютого 2014(2014-02-11) (76 років)  Тернопіль, Україна
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Галузь	мовознавство,
Заклад	Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Аспіранти, докторанти	Сокіл-Клепар Наталія Василівна
Бучко Дмитро Григорович у Вікісховищі

Життєпис

Восени 1945 депортований у містечко Козлів (нині смт Козівського району Тернопільської області). Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1960). Працював старшим лаборантом в Інституті суспільних наук АН УРСР; викладачем, старшим викладачем, доцентом Чернівецького університету.

Від 1993 був доцентом, завідувачем кафедри українського і загального мовознавства ТНПУ; від 1999 — керівником кафедри слов'янських мов. Одночасно від 1998 викладав у Люблінському католицькому університеті та на кафедрі української мови Львівського університету.

Наукова діяльність

Дослідження з історії й ономастики української мови. Входив до авторського міжнародного колективу з укладання «Слов'янського ономастичного атласу» та до складу Національної ради з географічних назв при Кабінеті міністрів України. Був відповідальним редактором «Наукових записок ТНПУ. Серія: Мовознавство».

Брав участь у міжнародних наукових конференціях та конгресах в Україні, Австрії, Білорусі, Польщі; 1, 2, 4 з'їздах україністів світу (Київ, 1990; Львів, 1993; Одеса, 1996). Автор понад 150 наукових праць із топоніміки України, лексикографії, мовознавства.

Основні праці:

• монографія «Походження назв населених пунктів Покуття» (1990);
• словники: «Інверсійний словник ойконімів України» (2001); Словник української ономастичної термінології (2012,у співавторстві)^[1];
• статті «Маловідомі сторінки з рукописної спадщини О. Павловського» (1962), «Топоніми на -івці, -инці та історія заселення України» (1979), «Ареали українських топонімів на -івці, -инці в XIV-ХХ ст.» (1980), «Засади укладання ономастичного атласу України», «Кілька уваг про принципи номінації в ойконімії України» (обидві — 1997), «Післявоєнне впорядкування назв населених пунктів і його вплив на ойконімійну систему України» (1998), «Класифікація ойконімів України (словотвірно-мотиваційний аспект)» (2001), «Регіоналізми в ойконімії України» (2003) та ін.
• ряд статей і збірка разом з дружиною Ганною Бучко.

Родина: в 1966 одружився з Ганною Бучко (при народженні Лідія Яців). У подружжя було двоє синів: Нестор і Ростислав.