Астрильд бурий

Астри́льд бурий^[2] (Clytospiza monteiri) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)^[3]. Мешкає в Центральній Африці. Це єдиний представник монотипового роду Бурий астрильд (Clytospiza).

? Астрильд бурий
Бурий астрильд (Уганда)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Астрильдові (Estrildidae) Рід: Бурий астрильд (Clytospiza) Shelley, 1896 Вид: Астрильд бурий
Біноміальна назва
Clytospiza monteiri (Hartlaub, 1860)
Ареал виду
Синоніми
Pytelia monteiri Hypargus monteiri
Посилання
Вікісховище: Clytospiza monteiri Віківиди: Clytospiza monteiri ITIS: 559370 МСОП: 22719407 NCBI: 247526

Опис

Бурий астрильд

Довжина птаха становить 12-13 см, вага 13,5-16 см. Довжина крила становить 55-61 мм, хвоста 43-55 мм, цівки 17-18 мм, дзьоба 11-13 мм. У самців голова темно-сіра або чорнувато-сіра, обличчя більш темне. від підборіддя через центр горла іде червона смуга. Спина, плечі і відносно короткі, округлі крила тьмяно-коричневі, надхвістя і верхні покривні пера хвоста червоні. Стернові пера буруваті або орнувато-коричневі. Нижня частина тіла каштанова, груди і боки поцятковані округлими білими плямками, на животі і нижніх покривних перах хвоста білі смуги. Райдужки червоні або червонувато-карі, навколо очей блакитнуваті кільця, дзьоб короткий, міцний, чорний, біля основи симзуватий, лапи коричневі. Самиці мають подібне забарвлення, однак обличчя у них більш сіре, а пляма на горлі у них не червона, а біла.

Поширення і екологія

Бурі астрильди мешкають на південному сході Нігерії, в центральному Камеруні і Центральноафриканській Республіці, на півдні Чаду і півночі Демократичної Республіці Конго, в Південному Судані, Уганді і на крайньому заході Кенії, а також на півдні Габону, в долині річки Конго в Республіці Конго і ДР Конго, на північному заході і північному сході Анголи та в центрі ДР Конго. Вони живуть у вологих високотравних саванах, місцями порослих чагарниками, в заболочених заростях, на узліссях і галявинах вологих тропічних лісів, трапляються в садах. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1500 м над рівнем моря.

Бурі астрильди живляться переважно насінням трав, а також бруньками, ягодами, плодами і дрібними безхребетними, зокрема термітами і павуками. Шукають їжу на землі або у високій траві. Сезон розмноження у бурих астрильдів припадає на завершення сезону дощів. В Камеруні гніздування відбувається з жовтня по листопад, в Габоні в квітні, на північному сході ДР Конго з серпня по грудень, в Уганді в грудні і з травня по червень. Бурі астрильди рідко самі будують гнізда, і зазвичай використовують покинуті гнізда сріблодзьобів, червонощоків і коукалів, які додатково встелюють шерстю, рослинними волокнами і зміїною шкірою. В кладці від 4 до 5 білуватих яєць. Насиджують і самиці, і самці.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Clytospiza monteiri: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 20 січня 2023
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 січня 2023.

Джерела

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.