Букреєв Борис Якович

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина=

Борис Якович Букреєв
Ім'я при народженні	рос. Борис Яковлевич Букреев
Народився	25 серпня (6 вересня) 1859[1][2]  Льгов, Курська губернія, Російська імперія
Помер	2 жовтня 1962(1962-10-02)[2] (103 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Київський університет
Галузь	математика
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1889)
Науковий керівник	Лазар Фукс[3]
Аспіранти, докторанти	Філоненко-Бородіч Михайло Митрофанович Kazimierz Abramowiczd
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Букреєв Борис Якович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Букреєв (прізвище).

Букреєв Борис Якович (25 серпня (6 вересня) 1859 , Льгов, Курська губернія  — 2 жовтня 1962(1962-10-02) , Київ ) — український математик; член АН УРСР, професор Київського університету та Київського політехнічного інституту, засновник і активний діяч Київського математичного товариства, член Московського математичного товариства.

Життєпис

Народився 5 вересня 1859 року у місті Льгові Курської губернії (тепер Курської області Росії) в родині штатного доглядача Льговського повітового училища Я. В. Букреєва.

Закінчив з срібною медаллю курську класичну гімназію, де з другого класу отримував стипендію, засновану льговским поміщиком Г. М. Чубаровим. Під впливом учителя математики гімназії В. Р. Домбровського у Бориса рано проявилися математичні здібності. У 1878 вступив на фізико-математичне відділення факультету природничих наук Київського університету Святого Володимира. У 1880 році його студентська робота «Геометрична теорія руху незмінної плоскої фігури у своїй площині» була удостоєна Великої золотої медалі. Закінчивши університет в 1882 році, був залишений при ньому для підготовки до професорського звання. З 1884 по 1886 рік викладав геометрію на Вищих жіночих курсах. В 1886 році, після здачі магістерського випробування, отримав звання приват-доцента по чистій математиці і в 1887 був допущений до читання лекцій з теорії функції. Навесні 1887 року після захисту магістерської дисертації «Про розкладання трансцендентних функцій на приватні дроби», був відряджений за кордон, де займався теорією функцій у Фукса і Веєрштраса, теорією чисел у Кронекера, математичною фізикою у Гельмгольца. Після повернення в 1889 році захистив докторську дисертацію «Про фуксові функції нульового рангу з симетричним основним полігоном» і зайняв кафедру чистої математики в університеті святого Володимира.

Педагогічна діяльність Бориса Букреєва не обмежувалася університетом. Він був професором у Київському політехнічному інституті, з 1906 року викладав математику на Київських вищих жіночих курсах, очолював кафедру геометрії в Київському вищому інституті народної освіти та в Фізико-хіміко-математичному інституті, деякий час — сектор геометрії в Математичному інституті АН УРСР, був засновником і активним діячем Київського математичного товариства, з 1893 — почесним, а потім найстарішим членом Московського математичного товариства.

Могила Бориса Букреєва

Помер 2 жовтня 1962 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 9).

Родина

• Син, Євген Борисович Букреєв (1890—1985) — відомий київський медик, заслужений лікар УРСР; закінчив 1-у Київську гімназію та Київський університет, ділився спогадами про свого співучня Михайла Булгакова^[4].
• Дочка, Тетяна Борисівна Букреєва (1889—1992) — бібліотекар. Зять — Толпиго Борис Миколайович (1889—1958).
• Онук, Кирило Борисович Толпиго (1916—1994) — український фізик.

Наукова діяльність

Один з перших в Україні продовжувачів і популяризаторів ідей неевклідової геометрії. Основоположник київської школи геометрії. Досліджував також питання диференціальної геометрії, теорію рядів, варіаційного числення.

Значний внесок зробив у історію математики, опублікувавши нариси про життя і діяльність В. П. Єрмакова, М. Г. Ващенко-Захарченко, Г. Монжа та інші. Один з членів-засновників Київського фізико-математичного товариства.

Його перу належать 15 монографій та понад 100 наукових статей. Основні праці:

• «Курс застосування диференціального та інтегрального числень до геометрії елементами теорії поверхні» (1900);
• «Вступ до варіаційного числення» (1930);
• «Неевклідова планіметрія в аналітичному викладі» (1947).

Нагороди, звання

Борису Букреєву була присуджена медаль, випущена на честь 250-річчя з дня народження Леонарда Ейлера.

Нагороджений орденами Леніна (1953) та Трудового Червоного Прапора (1959).

Заслужений діяч науки УРСР (з 1941 року)^[5].