Маєток Сави Альховського
двоповерховий житловий будинок, міська садиба, пам'ятка архітектури національного значення, Харків, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
двоповерховий житловий будинок, міська садиба, пам'ятка архітектури національного значення, Харків, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Маєток Сави Альховського — житловий будинок ХІХ століття, пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 700 0). Будинок № 26 розташований у центрі Харкова, на Благовіщенській вулиці.
Маєток Сави Альховського | ||||
---|---|---|---|---|
49°59′21.155640099996″ пн. ш. 36°12′52.489080100005″ сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Місто | Харків | |||
Розташування | Благовіщенська вулиця, 26 | |||
Тип | садиба[d] житловий будинок[d] і пам'ятка архітектури[d] | |||
Поверхів | 2 | |||
Стиль | Класицизм | |||
Архітектор | Васильєв Євген Олексійович і Тон Андрій Андрійович | |||
Дата заснування | 1840-ві | |||
Будівлі: Головна будівля, флігель | ||||
Прибудови | II половина XIX століття | |||
Статус | Пам'ятка архітектури національного значення № 700 | |||
Адреса | вул. Благовіщенська | |||
Маєток Сави Альховського збудовано у 1840-х роках. Архітектором, ймовірно, був Васильєв Євген Олексійович. Садівник Імператорського харківського університету Цетлер розбив на території садиби регулярний парк. Після смерті Сави будинок перейшов до його сина Петра. У другій половині XIX століття він зводить за проєктом Тона Андрія Андрійовича дві двоповерхові прибудови, що руйнують первісні пропорції. Пізніше будинок перейшов у володіння Альховської Марії Лукінічної. У 1920-х роках будівля була націоналізована, у ній розмістилися комунальні квартири.
Споруда є типовим прикладом багатої міської садиби. Головний фасад звернений у двір, де колись був сад. Там зберігся одноповерховий флігель, а двір замкнутий театром Муссурі та житловим будинком початку XX століття.
Посеред дворового фасаду знаходиться високий чотириколонний портик із балконом. Колони оздоблені коринфськими капітелями, але пологий фронтон і парапет над портиком були втрачені.
З боку вулиці фасад будівлі досить типовий і є менш цікавим для розгляду. Будівля примикає до червоної лінії вулиці. Початково, центральна частина була на так звані «9 вікон», але її продовжили в середині XIX століття в обидві сторони, що значно погіршило загальні пропорції будівлі. Цент, який раніше урівноважував споруду за рахунок невеликого піднесення з фронтоном і балконом, зрівнявся з правою і лівою частинами.