Понтекорво Бруно Максимович

Бру́но Макси́мович Понтеко́рво (італ. Bruno Pontecorvo, 22 серпня 1913, Піза — 24 вересня 1993, Дубна) — італійський та радянський фізик-ядерник, видатний дослідник нейтрино. Переконаний комуніст, він в 1950 році втік до СРСР, де продовжив дослідження нейтрино.

Понтекорво Бруно Максимович
італ. Bruno Pontecorvo
Народився	22 серпня 1913(1913-08-22)[1][2][…]  Піза, Тоскана, Італія[3]
Помер	24 вересня 1993(1993-09-24)[4][5][…] (80 років)  Дубна, Московська область, Росія  ·хвороба Паркінсона
Поховання	Римський протестантський цвинтар
Країна	Італія  Велика Британія  СРСР  Сполучене Королівство  Королівство Італія
Діяльність	фізик, фізик-ядерник, науковець
Галузь	ядерна фізика[6], фізика елементарних частинок, фізика[6] і НДДКР[6]
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца і Пізанський університет
Вчене звання	Список академіків АН СРСР, академік Російської академії наук і академік АН СРСР[d]
Науковий керівник	Енріко Фермі і Фредерік Жоліо-Кюрі
Знання мов	російська[7][6], італійська[6], англійська і французька
Заклад	Римський університет ла Сапієнца, ОІЯД і Chalk River Laboratoriesd
Членство	Російська академія наук і Академія наук СРСР
Партія	КПРС і Французька комуністична партія
Брати, сестри	Джилло Понтекорво і Guido Pontecorvod
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

За походженням італійський єврей. Після закінчення Римського університету в 1933 працював там же у групі Енріко Фермі, потім в Інституті радію. У 1940—1950 роках працював в науково-дослідних установах Франції, США, Канади, Англії.

1950 року переїхав до СРСР. У 1950—1956 роках працював в Інституті ядерних проблем АН СРСР, з 1956 — в Об'єднаному інституті ядерних досліджень.

Основні наукові праці — з питань сповільнення нейтронів і захоплення їх атомними ядрами, ядерної ізомерії, фізики слабких взаємодій, фізики нейтрино, астрофізики. Запропонував метод нейтронного каротажу для розвідки нафтоносних районів, указав на метод експериментального доведення, що нейтрино за своїми властивостями не тотожне антинейтрино. Провів дослідження ролі нейтрино в процесах еволюції зірок. Нагороджений двома орденами Леніна, іншими орденами, медалями. Державна премія СРСР, 1954; Ленінська премія, 1963.

За рік до його смерті, в 1992 році, він взяв участь у засіданні вчених в Ettore Majorana Foundation and Centre for Scientific Culture^[en] в Ериче. Там він висловив розчарування і жаль переїзду в СРСР.