Браян Кобилка

Бра́ян Коби́лка (англ. Brian Kobilka нар. 1955, Літтл Фолз, Мінесота) — американський вчений-біохімік, професор Стенфордського університтету, лауреат Нобелівської премії з хімії за 2012 рік (спільно з Робертом Лефковіцем) з формулюванням «за дослідження рецепторів-ГТФаз».^[3]

Браян Кобилка
англ. Brian Kobilka
Народився	30 травня 1955(1955-05-30)[1][2] (69 років) Літл-Фолс, Міннесота, США
Місце проживання	США
Країна	США
Національність	США
Діяльність	біохімік, фізик, викладач університету, хімік, фізіолог, кристалограф, біофізик, лікар
Alma mater	Дулут, Університет Мінесоти[en] Школа медицини при Єлському університеті[en]
Галузь	Кристалографія
Заклад	Школа медицини Стенфордського університету
Науковий керівник	Роберт Лефковіц
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки:	дослідження структури Бета-2 адренорецепторів
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (2012)
Браян Кобилка у Вікісховищі

Життєпис

Браян Кобилка народився 1955 року в Літтл Фолз, штат Мінесота. Вивчав біологію і хімію в Дулутському університеті в Мінесоті. Після бакалавріату закінчив медичний факультет Єльського університету. Пройшов ординатуру в Барнському шпиталі Вашингтонського університету в Сент-Луїсі. Постдокторські дослідження проводив в Університеті Дюка під керівництвом Роберта Лефковіца. Там він проводив клонування β ₂-адренергічних рецепторів. 1989 року Кобилка переїхав до Стенфорда.^[4] В 1987—2003 роки він працював дослідником в Медичному інституті Говарда Х'юза.^[5]

Відомість у широких наукових колах Браяну Кобилці принесло дослідження структури та функціональності рецепторів, сполучених з G-білком. Зокрема, групі Кобилки вдалося визначити молекулярну структуру β₂-адренергічних рецепторів.^[6][7][8][9]

1994 року Кобилка отримав премію імені Джона Абеля з фармакології.^[10] 2007 року журнал Science означив його дослідження структури GPCR-рецепторів як другий за значимістю науковий прорив року.^[11] 2011 року Кобилка став членом Американської академії наук.

Родина

Родина Кобилки має польські та німецькі корені. Його дід — Фелікс Кобилка (1893—1991) і батько — Франклін Кобилка (1921—2004), як і він сам народилися в містечку Літл-Фолс та працювали в пекарні.^[12][13][14]. Його бабуся, Ізабелла Сьюзен Кобилка (уроджена Ведмідь, 1891—1980), походила з прусських сімей Медведь та Ківель, що з 1888 року керували історичною пивоварнею «Kiewel Brewery» в Літл-Фолс.^[15] Мати Браяна — Бетті Кобилка (в дівочості Фауст, нар. 1930).

Зі своєю дружиною Тун Сунь Тянь (англ. Tong Sun Thian) він познайомився в Дулутському університеті. Має двоє дітей.^[16]

Вибрані публікації

• Jan Steyaert, Brian K. Kobilka: In: Current opinion in structural biology. 21, Nr. 4, 2011 (Originaltitel: Nanobody stabilization of G protein-coupled receptor conformational states), S. 567—572, doi:10.1016/j.sbi.2011.06.011.
• Brian K. Kobilka: In: Biochimica et biophysica acta. 1768, Nr. 4, 2007 (Originaltitel: G protein coupled receptor structure and activation), S. 794—807, doi:10.1016/j.bbamem.2006.10.021.
• D. K. Rohrer, B. K. Kobilka: In: Physiological reviews. 78, Nr. 1, 1998 (Originaltitel: G protein-coupled receptors: functional and mechanistic insights through altered gene expression), S. 35-52.
• Brian K. Kobilka et al.: In: Nature. 329, Nr. 6134, 1987 (Originaltitel: An intronless gene encoding a potential member of the family of receptors coupled to guanine nucleotide regulatory proteins), S. 75-79, doi:10.1038/329075a0.

Визнання

• 2010 Aspet Award^[17]
• 2012 Нобелівська премія з хімії

Посилання

• Офіційна сторінка на сайті stanford.edu [Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Сторінка Нобелівського комітету [Архівовано 29 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Укрінформ: Нобелівську премію з хімії отримали американці за вивчення клітинних рецепторів^{[недоступне посилання з травня 2019]}

Примітки

1. Rogers K. Encyclopædia Britannica

   d:Track:Q5375741
2. Munzinger Personen

   d:Track:Q107343683
3. The Nobel Prize in Chemistry 2012 (англ.). Nobel Media. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 10 жовтня 2012.
4. The state of GPCR research in 2004: Nature Reviews Drug Discovery. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 16 жовтня 2008.
5. Brian K. Kobilka, M.D. HHMI. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 24 серпня 2012.
6. Forbes (журнал): Cell Insights Could Bring Better Drugs. Процитовано 16 жовтня 2008. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка) ^{[недоступне посилання з 01.10.2010]}
7. Rasmussen SG, Choi HJ, Rosenbaum DM, Kobilka TS, Thian FS, Edwards PC, Burghammer M, Ratnala VR, Sanishvili R, Fischetti RF, Schertler GF, Weis WI, Kobilka BK (2007). Crystal structure of the human β₂-adrenergic G-protein-coupled receptor. Nature. 450 (7168): 383—7. doi:10.1038/nature06325. PMID 17952055.
8. Cherezov V, Rosenbaum DM, Hanson MA, Rasmussen SG, Thian FS, Kobilka TS, Choi HJ, Kuhn P, Weis WI, Kobilka BK, Stevens RC (2007). High Resolution Crystal Structure of an Engineered Human β2-Adrenergic G protein-Coupled Receptor. Science. 318 (5854): 1258—65. doi:10.1126/science.1150577. PMC 2583103. PMID 17962520.
9. Rosenbaum DM, Cherezov V, Hanson MA, Rasmussen SG, Thian FS, Kobilka TS, Choi HJ, Yao XJ, Weis WI, Stevens RC, Kobilka BK (2007). GPCR engineering yields high-resolution structural insights into β₂-adrenergic receptor function. Science. 318 (5854): 1266—73. doi:10.1126/science.1150609. PMID 17962519.
10. ASPET J.J. Abel Award. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 16 жовтня 2008.
11. Kobilka's work recognized in magazine award. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 16 жовтня 2008.
12. Franklyn A. Kobilka, 83. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 11 жовтня 2012.
13. Nobel winner a UMD grad who grew up in Little Falls. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 11 жовтня 2012.
14. Social Security Death Index. Архів оригіналу за 6 грудня 2012. Процитовано 11 жовтня 2012.
15. The Kiewel Brewery. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 11 жовтня 2012.
16. Buchen, Lizzie (24 серпня 2011). Cell signalling: It's all about the structure. Nature. 476 (7361): 387—390. doi:10.1038/476387a.
17. Сайт American Society for Pharmacology and Experimental Therapeutics. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 10 жовтня 2012.