Брандис Анатолій Якович

Анатолій Якович Брандис (нар. 12 серпня 1923(19230812), Катеринослав — 23 березня 1988, Москва) — радянський військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу (1945), в роки Німецько-радянської війни льотчик-штурмовик літака Іл-2 75-го гвардійського штурмового авіаційного полку 1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії. Генерал-лейтенант авіації (1978), кандидат військових наук (1976).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Брандис.

Анатолій Якович Брандис
Народження	12 серпня 1923(1923-08-12) Катеринослав
Смерть	23 березня 1988(1988-03-23) (64 роки) Москва
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1941–1986
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант авіації
Війни / битви	німецько-радянська війна, Кримська операція, Операція «Багратіон» і Нікопольсько-Криворізька операція (1944)
Нагороди

Біографія

Народився 12 серпня 1923 року в місті Катеринослав (нині Дніпро) в сім'ї робітника, українець. Закінчив середню школу.

У Червоній Армії з червня 1941 року. Закінчив Пермську військову школу пілотів у 1943 році.

Учасник Німецько-радянської війни з серпня 1943 року. Бойове хрещення отримав на Південному фронті. Перший бойовий виліт зробив у складі групи на штурмовку колони ворожих танків з дивізії «Мертва голова». Воював у небі Мелітополя, Криму, Білорусі, Литви і Східної Пруссії. Пройшов шлях від льотчика до командира ескадрильї 75-го гвардійського штурмового авіаполку. Загалом зробив 228 бойових вильотів. Незважаючи на численні пробоїни в літаку Іл-2, протягом усієї війни ні сам Анатолій Брандис, ні його екіпаж жодного разу не були поранені.^[1] Його постійним стрільцем-радистом був кавалер трьох орденів Слави, киргиз Абдикасим Каримшаков.

У 1950 закінчив Військово-повітряну академію, в 1959 — Військову академію Генштабу. З 1964 р. викладав у військових навчальних закладах. Кандидат військових наук. З 1986 року генерал-лейтенант авіації А. Я. Брандис — у відставці.

Жив у Москві. Помер 23 березня 1988 року. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві (ділянка 9-2).

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна (1945), орденом Жовтневої Революції (1978), 4 орденами Червоного Прапора (1943, лютий 1944, листопад 1944, 1945), орденом Олександра Невського (1944), 2 орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944, 1985), орденом Червоної Зірки (1956), медалями.

Вшанування пам'яті

У Дніпрі встановлене бронзове погруддя Брандиса та відкрита пам'ятна меморіальна дошка в СШ № 77 по вул. Нестерова, 29 Новокодацького району.^[1].

Примітки

1. У Дніпропетровську відкрили пам'ятну меморіальну дошку А. Я. Брандису (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 6 вересня 2011.

Література

• Дриго С. В. За подвигом — подвиг. М., 1967; Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; Подвиги Героев Советского Союза. М., 1981; И генерал, и рядовой. Днепропетровск, 1983; Герои Советского Союза. М., 1987.
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
• Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973.
• И генерал, и рядовой. Днепропетровск: Промінь, 1983
• Люди бессмертного подвига. Книга 1. М., 1975

Посилання

• Брандис Анатолій Якович [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Брандис Анатолій Якович
• Велика радянська енциклопедія (рос.) [Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.]