Борейко Володимир Євгенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борейко.

Борейко Володимир Євгенович (нар. 5 жовтня 1958(19581005)^[1], Свердловськ (тепер Єкатеринбург), СРСР) — український еколог, біолог,^[2] природоохоронець, письменник, зоозахисник. Директор громадської організації «Київський еколого-культурний центр», головний редактор Гуманітарно-екологічного журналу, заснованого в 1999 р. Заслужений природоохронець України (з 2010 р.). Живе в Києві.

Борейко Володимир Євгенович
Володимир Борейко у 2014
Псевдо	Володимир Борейко
Народився	5 жовтня 1958(1958-10-05) (66 років)  Свердловськ, РРФСР, СРСР
Місце проживання	Київ,  Україна
Діяльність	охорона природи
Нагороди	Заслужений природоохоронець України
Сайт	ecoethics.ru

Біографічні відомості

Народився в місті Свердловську (Російська Федерація).

Навчався в Донецькому державному університеті (зараз Донецький національний університет). Під час навчання був командиром Дружини охорони природи цього університету^[3].

Працював слюсарем-ремонтником в Донецькому трамвайному парку, згодом — у Президії Українського товариства охорони природи, в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України. З Міністерства охорони навколишнього природного середовища України пішов за власним бажанням на знак протесту проти бездіяльності його керівництва.

Протягом каденцій 6-9 скликань Верховної Ради України був помічником народних депутатів: Голуба Олександра Володимировича (6-7 скликання), Комуністична партія України: Томенка Миколи Володимировича (8 скликання)^[4]; Диріва Анатолія Борисовича (8 скликання), Політична партія «НАРОДНИЙ ФРОНТ»^[5]; Маріковського Олександра Валерійовича (9 скликання)^[6].

Активна природоохоронна позиція

Провідний діяч природоохоронного руху в Україні. Автор 18 діючих природоохоронних законів України^[7]. Серед найбільш відомих кампаній, за його та очолюваною ним громадською організацією участю — перепис найстаріших дерев України^[8][9][10]. Щорічно Володимир Борейко проводить операцію «Першоцвіт», яка направлена на захист рідкісних та зникаючих рослин, що занесені в Червону книгу України^[11][12]. Один із активістів всеукраїнської кампанії проти капканів^[13]. Серед інших всеукраїнських зоозахисних кампаній, які проводить Володимир Борейко — боротьба з дельфінаріями^[14]. Активіст захисту найбільш знищуваного виду тварин в Україні — вовків^[15].

Ініціатор заборони в Україні весняного полювання, полювання у біосферних заповідниках і національних парках, комерційного полювання на зубрів, відлову дельфінів, використання капканів і фосфіду цинку, домігся відкриття у вузах України нової дисципліни — «Екологічна етика». Під його керівництвом у 20 областях України створено 588 об'єктів природно-заповідного фонду, проведено близько 60 природоохоронних семінарів і конференцій^[7][16].

Спільно з Екоправо-Київ виграв 75 судових справ природоохоронної спрямованості^[7][16].

Протягом своєї інспекторської діяльності затримав понад 2000 браконьєрів.

Нагороди та звання

Указом Президента України Віктора Андрійовича Ющенка № 14/2010 від 12.01.2010 року Борейку Володимиру Євгеновичу було присвоєно почесне звання «Заслужений природоохоронець України»^[17].

Почесний член Московського товариства дослідників природи (2015)^[18].

Член Комісії з охоронюваних природних територій Міжнародного Союзу охорони природи (IUCN), Робочої групи по хижаках Мінекології України.

2024 р. В. Борейко отримав грамоту -подяку та цінний подарунок від Київської обласної ради за вагомий внесок у розвиток заповідної справи та охорони навколишнього середовища^[16]

Критика на адресу вітчизняних зоозахисників

У 2010 р. Володимир Борейко різко критикував вітчизняні зоозахисні організації^[19], заявивши:

На жаль, наші зоозахисні організації можна назвати лише собакозахисними, оскільки вони не займаються іншими тваринами, поза бродячими котами і собаками.

— В.Борейко. Зоозахисники провокують знищення собак. Хрещатик, 24.06.2010р.^[20]

Також він назвав випадки отруєння бродячих псів «народною партизанською війною з собаками», поклав на зоозахисників провину за провокування такої реакції городян, наголосивши, що такий стан справ є наслідком відстоювання зоозахисниками стерилізації, бродячих собак.

На В. Є. Борейка було організовано кілька замовних нападів, останній стався 1 лютого 2010 р., після цього він на час втратив зір і слух^[21]. Святошинським районним відділенням міліції м. Києва було відкрито кримінальну справу за фактом нападу і побиття В. Є. Борейка, однак зловмисники знайдені не були.

Твори

Автор більше 200 книг на екологічну, природоохоронну, зоозахисну, екофілософську та історичну тематику. Крім того опублікував понад 700 наукових статей з охорони природи, надрукованих в Україні, США, Росії, Польщі, Білорусі, Латвії^[16].

Найважливіші твори, в яких Борейко є автором та співавтором:

Серія «Історія охорони природи»

1994 рік

• «Нотатки природоохоронця»

1995

• «Історія заповідної справи в Україні» (перевидання з доповненнями — 2001 р.)
• «Царські полювання» від Мономаха до Путіна та Кучми" (перевидання 1995, 2000, 2005, 2005).
• «Словник діячів охорони природи» (перевидання 1995, 2001).

1996

• «Екологічні злочини військових в Україні та на прилеглих територіях».
• «Нариси про піонерів охорони природи (том перший)».
• «Білі плями історії природоохорони. СРСР, Росія, Україна (том перший)».
• «Білі плями історії природоохорони. СРСР, Росія, Україна (том другий)».
• «Історія охорони природи України Х сторіччя — 1980» (перевидання 2001 р.).
• «Білі плями природоохорони» (перевидання 2003).

1997

• «Нариси про піонерів охорони природи (том другий)».
• «Етико-естетичний підхід в охороні дикої природи та заповідній справі (З вітчизняних та зарубіжних робіт)».
• «Асканія-Нова: важкі версти історії 1826—1997».
• «Історія руху студентських природоохоронних дружин України в документах та спогадах».

Серія «Природоохоронна пропаганда»

1996

• «Екологічні традиції, релігійні погляди слов'янських та інших народів» (перевидання: 1998, 2003)
• «Шляхи та методи природоохоронної пропаганди» (перевидання: 1998, 2002 р.).

1997

• «Сторіччя природоохоронної пропаганди. Бібліографічний покажчик вітчизняної літератури (1882—1996 р.)».

2000

• «Як екологам співпрацювати з засобами масової інформації».
• «Лісовий фольклор. Дерева життя та священні гаї» (перевидання — 2003 р.).

2003

• «Осягнення екологічної теології»
• «Популярний словник по екологічній етиці та гуманітарній екології»

Серія «Охорона дикої природи»

1996

• «Супутник юного захисника природи» (перевидання 1999 р.)

1997

• «Введення в природоохоронну естетику» (перевидання: 1999, 2001)

1998

• «Святилища дикої природи. Нариси до ідеології заповідної справи»

1999

• «Прорив в екологічну етику» (перевидання: 2001, 2003, 2005 р.)

2001

• «Сучасна ідея дикої природи» (перевидання: 2003)

2002

• «Філософи дикої природи та природоохорони» (перевидання, 2004)
• «Охорона вікових дерев»
• «Захист місцевих природно-історичних святинь»

2003

• «Священні гори»
• «Курс молодого бійця ДОП»

2004

• «Стислий курс екологічної етики»
• «Екологічна етика в ВНЗ»
• «Екологічна етика в школі»

2005

• «Художники дикої природи»
• «Природоохоронна естетика в ВНЗ»
• «Етика та менеджмент заповідної справи»
• «Кинь полювання — стань людиною»
• «Проти весняного полювання»
• «Природоохоронна естетика в школі»

2006

• «Письменники дикої природи»

2007

• «Закон „Про захист тварин від жорстокого поводження“. Український прорив»
• «Винищення зубрів в Україні, Білорусі, Польщі та Росії. Матеріали незалежного дослідження»

2008

• «Етика та практика охорони біорозмаїття»
• «Історія охорони дикої природи у США»

2009

• «Стародавні дерева України»

2010

• «Троянський кінь екотуризму: смерть для заповідної природи»
• «Видовий терор»

2011

• «Настольна книга зоозахисника»
• «Екологічна етика та гуманне ставлення до тварин і рослин» (Цей спецкурс за вибором затверджено Міністерством освіти України)
• «500 видатних дерев України»

2012

• «На захист вовків»
• Екологічна естетика. Методичний посібник для вчителів [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Философы зоозащиты и природоохраны [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Контрабанда диких животных, растений и их дериватов в Украине [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

2013 p.

• Охотники и экологи против весенней охоты [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Классики абсолютной заповедности [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Прорыв в экологическую этику. Изд. пятое, доп. [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]

2014 p.

• Заповедники Украины без гламура [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Абсолютная заповедность и эстетика дикой природы [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

2015 p.

• Положительный опыт влияния заповедности и заповедных зон на охрану биоразнообразия [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Також Володимир Борейко є автором багатьох статей у газетах та журналах України, Росії та інших країн, присвячених екологічній, зоозахисній, еколого-просвітницькій та еколого-філософській тематиці, зокрема він відстоює прийняття Україною концепції «прав тварин», яка прийнята багатьма іншими країнами.