Болеслав Дзедзиць

Болеслав Ромуальд Дзедзиць (пол. Bolesław Romuald Dziedzic; 19 січня 1909, с. Шманьківчики, Австро-Угорщина — 10 січня 1985, Лондон) — польський правник, суддя, офіцер, політик в еміграції.

Болеслав Дзедзиць
пол. Bolesław Romuald Dziedzic
Народився	19 січня 1909(1909-01-19) Шманьківчики, Чортківський район, Україна
Помер	10 січня 1985(1985-01-10) (75 років) Лондон, Велика Британія
Громадянство	Австро-Угорщина →  Велика Британія
Національність	поляк
Alma mater	факультет права Університету Яна Казимира у Львовіd
Військове звання	поручник
У шлюбі з	Ванда Дзедзиць
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзедзиць.

Життєпис

Болеслав Дзедзиць народився 19 січня 1909 року в Шманьківчиках або Чорткові^[1]. Закінчив студію права Університету Яна Казимира у Львові^[1]. До Другої світової війни працював міським суддею у Стрию^[1].

Під час Другої світової війни був членом Союзу збройної боротьби^[1]. Заарештований радянською владою, залишив СРСР разом з Армією Андерса. Воював у лавах 2-го армійського корпусу, у 10-му артилерійському полку важкої артилерії в званні поручника^[1]. Був поранений.

Після Другої світової війни він залишився в еміграції і був активістом Християнсько-демократичної партії. У квітні 1976 року був призначений міністром соціальних справ у другому уряді Альфреда Урбанського. Обіймав цю посаду до серпня 1976 року, коли було сформовано інший уряд з Казімежем Саббатом на посаді прем'єр-міністра. У другому уряді Казімежа Саббата (1978—1979) він знову став міністром соціальних справ, а в третьому уряді Казімежа Саббата (1979—1983) був міністром юстиції. Був членом V Національної Ради Республіки Польща (1973—1977) і одним з її віце-президентів.

Похований на Стрітемському цвинтарі в Лондоні. З 1948 року був одружений з Вандою (уродженою Божемською, 1912—2017), з якою мав доньку Кристину та синів Марка і Станіслава^[2].

У 2016 році було запропоновано перейменувати вулицю Еміля Дзедзиця в III районі Прудник Червоний в Кракові на вулицю Болеслава Дзедзиця^[3].

Нагороди

• Командорський хрест ордена Відродження Польщі^[4],
• Хрест Хоробрих^[1],
• Золотий хрест Заслуги^[1],
• Хрест Армії Крайової^[1].

Примітки

1. Marian Brzezicki. Lwowscy księgarze. „Biuletyn”. Nr 48, ss. 43-44, Grudzień 1984. Koło Lwowian w Londynie.
2. Pożegnanie wiceminister Rządu RP na Uchodźstwie. londyn.msz.gov.pl. 6 березня 2017. Процитовано 31 жовтня 2019.
3. Uchwała Nr XVIII / 163 / 2016 Rady Dzielnicy III Prądnik Czerwony z dnia 26 kwietnia 2016 r. bip.krakow.pl. Процитовано 31 жовтня 2019.
4. Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 15, Nr 3 z 31 grudnia 1984.

Література

• Karolina Grodziska. Polskie groby na cmentarzach Londynu. — Kraków : wyd. PAU, 2001. — T. 2. (пол.)
• Romuald Turkowski. Parlamentaryzm polski na uchodźstwie 1973-1991. — Warszawa : wyd. Sejmowe, 2002. (пол.)