Бліхнарка

Бліхна́рка (пол. Blechnarka) — лемківське село в Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 55 осіб (2011^[1]). Село без прав солтиства.

Село Бліхнарка пол. Blechnarka Координати 49°26′00″ пн. ш. 21°12′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Малопольське воєводство Повіт Горлицький повіт Гміна Устя-Горлицьке Межує з сусідні нас. пункти Цигелка  ? Перша згадка 1528 Висота центру 550 м  Населення 55 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 18 Поштовий індекс 38-316 Автомобільний код KGR SIMC 0467904 GeoNames 775865 OSM ↑2668411 ·R (Ґміна Устя-Горлицьке) Бліхнарка Бліхнарка (Польща) Бліхнарка Бліхнарка (Малопольське воєводство)  Бліхнарка у Вікісховищі

Географія

Село розташоване в Низьких Бескидах, над річкою Ропа, з трьох боків оточене селами Словаччини: на захід лежить Цигелка, на південь — Тваріжці Вишні і на схід — Реґетів, а на північ — Висова. За 12 км на північ знаходиться центр гміни — Устя Руське.

Село знаходиться в історичній Галичині.

Назва

Ймовірно походить від слова бліхнар — ремісник, який відбілює полотно.

Історія

Село закріпачене 1528 р. на волоському праві Гладишами гербу Гриф.

Згадується в податковому реєстрі 1581 року як село Адама Бженського у Бецькому повіті, було 5 волоських господарств, належало до парохії Ганчової. Метричні книги провадились від 1784 р^[2]. До 1945 р. в селі була греко-католицька церква парохії Висова Горлицького деканату, до якої також належала Гута Висівська.

7.10.1868 р. жителі сіл Висова і Бліхнарка викупили місцевий маєток від поміщика Володислава Войціковського.

У 1881 році в селі налічувалося 79 будинків і 407 мешканців — лемків-греко-католиків. Село Горлицького повіту^[3].

На 1.01.1939 в селі було переважно лемківське населення: з 450 жителів — 435 українців, 5 поляків і 10 євреїв^[4]. Під час німецької окупації у школі почалося навчання українською мовою, організація гуртків, утворено хор.^[5]

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА проти радянських і польських і військ. 119 українців, хто вижили, 1947 року під час операції Вісла Польським військом були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі^[6], натомість заселено поляків, залишилось у селі тільки 10 українців зі змішаних родин.

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][7]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	32	7	20	5
Жінки	23	4	13	6
Разом	55	11	33	11

Пам'ятки

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

• Колишня греко-католицька мурована церква св. Безср. Косми і Даміяна, збудована 1801 р. з іконостасом 1865 р., в 1947 р. поляками перетворена на кошару, в 1958 р. передана православній громаді.
• Військове кладовище № 49 часів Першої світової війни^[8].