Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Битва при Егатских островах — морська битва між карфагенським і римським флотом, що відбулося 10 березня 241 року до н. е. в ході Першої Пунічної війни.
Битва при Егатських островах | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Перша Пунічна війна | |||||||
Егатські острови | |||||||
37°58′ пн. ш. 12°12′ сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Римська Республіка | Карфаген | ||||||
Командувачі | |||||||
Гай Лутацій Катул Квінт Валерій Фальтон |
Ганнон II Великий | ||||||
Військові сили | |||||||
прибл. 200 квінкірем | прибл. 250 квінкірем | ||||||
Втрати | |||||||
Затонуло 30 квінкірем Затонуло 50 квінкірем |
|
До 243 р. до н.е., після більш ніж 20 років війни обидві держави були виснажені фінансово та демографічно[1]. Докази щодо фінансового становища Карфагена включають їх прохання про отримання позики на 2 тисячі талантів з Птолемейського Єгипту, яку їм було вімовлено. Рим також був близький до банкрутства, а кількість дорослих чоловіків-громадян, які забезпечували робочу силу для військово-морського флоту та легіонів, скоротилася на 17 відсотків з початку війни.
Наприкінці 243 р. до н.е., римляни, зрозумівши, що вони не захоплять Дрепанум та Лілібей, якщо не зможуть продовжити свою блокаду до моря, римський сенат вирішив побудувати новий флот[2]. Після вичерпання каси держави сенат звернувся до найзаможніших громадян Риму за позиками на фінансування будівництва одного корабля. У результаті було створено флот із приблизно 200 центрів, побудований, обладнаний та екіпаж без державних витрат. Римляни моделювали кораблі свого нового флоту на прикладі судна, захопленого в Ганнібала Родійського. Досі римляни мали досвід суднобудування і з перевіреним судном, виготовляли високоякісні квінкреми. Важливо, що корвус був прибраний, що покращило швидкість і керованість кораблів, але змусило змінити тактику римлян; їм потрібно було б бути кращими моряками, а не кращими солдатами, щоб бити карфагенян[3].
Новий римський флот був завершений у 242 році до н.е., і консул Гай Лутацій Катул, за допомогою претора Квінта Валерія Фальтона, повів його до Сицилії. Прибувши з 200 квінкремами та 700 транспортами, навантаженими запасами та легіонерськими підкріпленнями, Катул безперешкодно захопив гавань Дрепанум та кріплення крізь Лілібей, оскільки не було карфагенських кораблів, які би протистояли римському флоту. Катулус і Фальто тримали сильну ескадрилью від кожного міста, і створили флот з екіпажами на піку своїх можливостей. Вражений енергією Катулу та Фальто, Сенат продовжив термін їх повноважень за межі звичайного на один рік, і вони, таким чином, стали проконсулом і пропретором відповідно[4].
Карфаген почав готувати флот, облаштовувати транспорти, збирати припаси та навчати екіпажів та морських піхотинців для битви з римлянами. На підготовку 250 військових кораблів та між 150 і 350 транспортами знадобилося дев'ять місяців. Вони намагалися знайти 100 000 чоловіків, необхідних для повноцінного екіпажу лише військових кораблів, і не мали достатньо часу, щоб забезпечити розширену підготовку, необхідну для того, щоб екіпажі могли ефективно працювати разом як команди. З цим флотом на початку березня 241 року до н.е. Флот під командуванням Ганнона, якого історики вважають сином Ганнібала, вийшов у море з Карфагену[5].
Ганнон відмінно усвідомлював слабкість свого флоту і тому хотів спершу йти в Дрепанум, вивантажити там з військових кораблів запаси і прослизнути до Еріксу, взяти на борт Гамилькара Барку з його досвідченими солдатами, і потім вже атакувати римський блокадний флот у Лілібеї.
Попередньо Ганнон зайшов в Гіеру, до самого західного з Егатских островів, щоб почекати сприятливого вітру. Катул своєчасно дізнався про виступ Ганнона і зібрав весь свій флот у острова Егузи, посадивши на нього кращих солдат. У той час як здалися карфагеняни, дув сприятливий для них свіжий західний бриз, який викликав настільки сильне хвилювання, що у Катула виник сумнів в можливості боротися за таких умов. Однак грунтуючись на отриманих відомостях про поганий стан ворожого флоту, він все-таки зважився на бій. До того ж, вийшовши в море, він переконався, що завдяки посиленим тренуванням командири судів могли вправно керувати і діяти в бою. Він вибудував флот в лінію між Егузой (нині Фавіньяна) і Форбантіей (нині Бранцо) і рушив назустріч карфагенським суднам, що наближались під вітрилами при свіжому бризі, перегороджуючи їм шлях.
Ганнону вдалося вибудувати в бойовий порядок свій флот раніше, ніж він підійшов до римлян, проте він розпорядився прибрати вітрила і зі своїми недосвідченими веслярами - рабами і солдатами, прийняв бій на веслах. Карфагеняни, прибравши вітрила і підбадьорюючи один одного криками, стали готуватися до битви, розвертаючись в бойову лінію. Як тільки бій почався, перевага римлян стала очевидною. У фронтальному бою карфагеняни зазнали поразки майже по всіх пунктах.
Луцій Анней Флор писав:
«Римський флот, зручний, легкий, надійний ... вступив наче в кінний бій. На будь-які удари рухливі ростри відгукувалися немов живі. В найкоротший час розбиті ворожі судна покрили своїми уламками все море ».
Діодор Сицилійський відзначає відвагу воїнів:
«Такі висоти хоробрості були досягнуті, що навіть воєначальники обох сторін відзначилися особистою мужністю і холоднокровним керівництвом серед небезпек. Мали місце найдивовижніші події, що припали на долю сміливців. Бо, коли їхні кораблі були потоплені, деякі, хто перевершував хоробрістю своїх супротивників, потрапили в полон, але не тому що вони страждали відсутністю доблесті, але тому, що вони були придушені нездоланною силою неминучості. Яка ж користь людині від хоробрості, коли його корабель іде на дно, і людина, позбавлена опори під ногами, доставляється морем в руки ворога? »
Від повного знищення, карфагенский флот врятувало те, що вітер в розпал сутички різко змінився. Уцілілі кораблі карфагенян під вітрилами відійшли в безладді до острова Гіера.
В результаті цього бою при Егатських островах, 20-50 карфагенских кораблів було пущено на дно, 70 захоплені разом з екіпажами; інші 130 врятувалися завдяки тому, що перед самим зіткненням поставили вітрила і пішли в сторону; так як вітер дув на північ, вони попрямували назад в Гіеру. Філін Акрагантский оцінює кількість полонених карфагенян в 6 тисяч чоловік, інші автори, за словами Діодора - в 4 040 осіб. Римляни втратили 80 кораблів, 30 з них повністю, ще 50 були частково зруйновані.
Катулу було признано тріумфальним переможцем, тоді як Фальто отримав трохи меншу пошану.[6] Щоб відзначити перемогу, Катул побудував храм присвячений Ютурні на Кампус-Марціусі, в районі Риму, який в даний час відомий як Аргентина Ларго ді Торре.
На цьому Перша Пунічна війна закінчилася - карфагенські сенатори вважали, що Карфаген не може далі продовжувати війну. Тому вони передали перебувавшему в Сицилії Гамількару Барці повноваження щодо укладення мирної угоди. За умовами мирного договору Карфаген був змушений:
Відтепер Рим був провідною військовою державою Західного Середземномор’я. Римляни побудували більш ніж 1000 галер протягом війни. Та цей досвід будування, комплектування, навчання та обслуговування такої кількості техніки був покладений в основу «морської домінації» Риму на 600 років.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.