Биндюжник

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Биндюжник — назва професії XIX — початку XX століття в Одесі, яка має два значення:

  1. людина, яка править кіньми (зазвичай, у найманій підводі, найманому екіпажі);
  2. портовий вантажник.

Походить від слова «биндюги» (від пол. bienduga, winduga < нім. Winde або від нім. Bindwagen)[1], яким називали великий віз ломового візника.

Федя Трапочка був останнім із биндюжників Одеси, він підробляв після війни, і разом з ним ця професія померла назавжди[2].

У сучасному варіанті «биндюжник» — синонім грубої, неосвіченої людини[3].

У масовій культурі

  • У відомій радянській пісні «Шаланды, полные кефали» співається, що «все биндюжники вставали», що означало знак поваги, проявлений до гідної людини.
  • У літературі термін «Биндюжник» зустрічається у Ісака Бабеля, Шолом-Алейхема, Лева Кассіля та інших письменників, чия творчість була пов'язана з Одесою.
  • 1989 року в СРСР вийшов фільм «Биндюжник і Король», знятий за мотивами «Одеських оповідань» і «Заходу» Ісака Бабеля.

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.