Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Береґонд — персонаж «Володаря Перснів» Дж. Р. Р. Толкіна, спочатку солдат Третього загону при Цитаделі Мінас-Тіріта, а пізніше перший капітан Білого Загону — Вартових Фарамира, Князя Ітілієну[1].
Уперше з'являється 9 березня 3019 року у главі І «Мінас-Тіріт» книги V як вільний від варти воїн Цитаделі, якого послали розшукати Піпіна Тука, повідомити йому паролі та розповісти про все, про що тому можна й цікаво знати[2]. Саме від Береґонда Піпін дізнається про місцеві звичаї та загалом про Ґондор, у тому числі про події недавніх часів, коли вояки Південного Королівства відвоювали Осґіліат у ворога та відтоді тривалий час утримували його, аж доки з Мінас-Морґула не прийшли назґули.
Під час Облоги Ґондору перебував на варті у Цитаделі, однак, коли Денетор збожеволів та вирішив спалити себе та Фарамира живцем на вогнищі, залишив свій пост та намагався завадити правителеві вчинити спалення. Від його меча загинув сторож біля воріт Рат-Дінен та двоє слуг Денетора, а інших він утримував, перешкоджаючи їм підпалити погребальне ложе до появи Ґандальфа та Піпіна[3]. Надалі разом з Ґандальфом виніс Фарамира з Склепу Намісників до Дому Цілителів.
Після тих подій аж до вирішення його справи Араґорном був позбавлений звання Вартового Цитаделі та знаходився у Домі Цілителів поруч з Фарамиром[4].
У поході капітанів Заходу до Чорної брами очолював загін мешканців міста[5]. У битві при Моранноні перебував поруч з Піпіном у першій лаві воїнів з Дол-Амрота. Після удару ватажка гірських тролів ледь не загинув, однак був урятований гобітом, який проштрикнув троля своїм мечем[6].
Коли Араґорн став Королем Гондору, начальник варти Цитаделі привів на його суд Береґонда. Оскільки він пролив кров у священному місці та покинув свій пост без дозволу правителя або капітана, за таке мав бути покараний смертю. Однак за відвагу у бою та за те, що Берегонд порушив закон через любов до свого правителя Фарамира, усі покарання з нього було знято. Араґорн призначив його капітаном Білого Загону — вартових Фарамира, князя Ітілієну, і відтоді він мав жити на Емін-Арнен в пошані та спокої, на службі у того, заради кого ризикував усім[7].
У «Володарі Перстенів» згадується, що пращури Береґонда жили у гірських долинах Лоссарнаху, а перед тим — в Ітілієні[8].
З книги відомо ім'я його батька — Баранор, який на той час жив у Лоссарнаху[9] та сина — Бергіл[10].
На момент подій, про які розповідається у «Володарі Перстенів», єдиний син вартового Береґонда, який залишився у Мінас-Тіріті після того, як усі інші діти, жінки й старі мали від'їхати з міста за наказом Денетора незадовго до початку Облоги Ґондору.
Народився 3009 року Третьої Епохи та у десятирічному віці мав зріст близько п'яти футів[10].
Він став провідником Піпіна по місту після того, як Береґонд змушений був повернутися на пост, і разом з гобітом спостерігав вступ до міста підкріплення з земель Ґондору[11].
Під час Облоги Гондору Берґіл допомагав цілителям як хлопчик на побігеньках[12]. Саме йому вдалося принести Арагорнові листя ателасу, необхідне для допомоги пораненим Фарамиру Еовіні[13].
Про подальшу долю Берґіла не відомо нічого.
У «Володарі Перстенів» Бергіл був одним з небагатьох дітей, якого безпосередньо торкнулася війна[14]. Своєю відмовою залишити небезпечне місто, він, як і багато інших персонажів книги, перетворився на «неочікуваного героя» та «хоробро допомагав своєму „господареві“ та своїй країні у спосіб, який не міг би передбачити навіть його батько, Береґонд»[15]. Його дружба та вірність Піпіну Туку значною мірою вплинули на подальший розвиток подій та ставлення гобіта до Гондору[16].
Серед інших родичів Береґонда у «Володарі Перстенів» згадується тільки Бергілів дядько Іорлас, якому на момент подій виповнилося 29 років[10]. Щоправда, з самого тексту незрозуміло, чи Іорлас був молодшим братом Береґонда, чи він доводився Бергілові дядьком по лінії матері.
У незакінченому тексті під назвою «Нова Тінь» розповідалося про те, що у Береґонда пізніше був ще один, молодший син, на ім'я Борлас. Він мав стати одним з головних персонажів «Нової Тіні», однак цей текст так ніколи не було дописано Толкіном.
Точної дати народження Борласа не наводиться, однак зі слів автора можна припустити, що це сталося вже у Четверту Епоху, після того, як Береґонд переселився до Емін-Арнен як капітан Білої Варти.
Там же згадується про існування у Борласа у Четверту Епоху сина на ім'я Берелах, який був моряком та жив поблизу Пеларґіра[17].
У радіопостановці «Володар Перснів» на ВВС-радіо (1956 р.) Берегонда озвучував актор Дерек Прентіс[18]. У ще одній радіопостановці ВВС 1981 року Береґонда озвучував актор Крістофер Скотт. Щоправда, уся роль зводилася до короткого діалогу з Денетором, у якому той інформував намісника про хід битви[19].
У постановці Mind's Eye's 1979 р. був заявлений персонаж Береґонд (промовлявся як Бурейґонд), однак жодного актора на роль так і не було затверджено[20].
У третій частині кінотрилогії Пітера Джексона на роль Береґонда було відібрано актора Яна Г'юджеса. Однак у процесі доопрацювання сценарію, його персонаж отримав ім'я Іролас[21][22]. Більшість реплік Берегонда було передано Піпінові та Гендальфу.
За словами Береґонда він любив тварин, хоча й рідко міг їх бачити у Мінас-Тіріті[23].
У чернетках Толкіна Береґонд спершу носив ім'я Берен, син Турґона, а пізніше був перейменований на Баратіла (Barathil), а ще згодом на Барітіла (Barithil). Однак його син від самого початку звався Берґілом.[24].
Ім'я «Береґонд» (Beregond) утворювалося від синдарінських коренів beren (хоробрий, відважний) та gond (камінь). Можливо, що він отримав своє ім'я на честь одного з правлячих намісників Гондору[25]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.