Берегова оборона

Берегова́ оборо́на — сукупність бойових сил та засобів, призначених для захисту ділянок морського узбережжя від нападу противника. Берегова оборона організується для захисту баз флоту, якірних стоянок кораблів, військових портів та інших об'єктів від обстрілу з моря; щоб запобігти висадці ворожих десантів; для сприяння сухопутному війську в охороні приморського флангу армії; захисту водних районів від дій ворожих кораблів.

Берегові установки протикорабельних ракет є основою сучасної берегової оборони. Мобільна пускова установка протикорабельних ракет RBS-15 (виробництво Швеції) Збройних сил Хорватії

Засобами берегової оборони є протикорабельні ракети, великокаліберна артилерія, мінні загородження, а також бойові кораблі, авіація та сухопутні війська.

Ділянки берегової оборони мають пости спостереження з далекомірами, теплопеленгаторами, радіотехнічними станціями, прожекторами.

З метою посилення берегової оборони Чорного та Азовського морів Україна здійснює випробування крилатих ракет протикорабельних ракет власного виробництва.^[1]

Див. також

• Морська охорона
• Берегова охорона США
• Протидесантна оборона

Примітки

1. О. Турчинов після випробувань крилатої ракети: Наші ракети здатні забезпечити надійну оборону Чорноморського та Азовського узбережжя. Рада національної безпеки і оборони України (українська) . Апарат Ради національної безпеки і оборони України. 17.08.2018. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 14.01.2019.

Джерела

• Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 446-447. — ISBN 00101-030. (рос.)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.