Белей Іван Михайлович

Іва́н Гаврилович Беле́й (псевдонім і криптонім — Роман Розмарин, Гнат Перевізник та ін.; 23 вересня 1856, м. Войнилів, тепер смт Калуського району Івано-Франківської області — 20 жовтня 1921, Львів) — український журналіст, перекладач і критик.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Белей.

Іван Белей
Іван Белей
Народився	23 вересня 1856(1856-09-23) Войнилів (нині Калуський район, Івано-Франківська область, Україна)
Помер	20 жовтня 1921(1921-10-20) (65 років) Львів (нині Україна)
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Національність	українець
Діяльність	журналіст, перекладач, головний редактор, літературознавець, літературний критик, літературознавець
Галузь	журналістика[2], літературознавство[2], літературна критика[2] і перекладацтво[d][2]
Alma mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов	українська
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

|Фото=

Життєпис

Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880).

Належав до демократичної частини студентського товариства «Академический кружок», був членом редакції журналу «Друг» (1876—1877). Разом з І. Франком та М. Павликом видавав «Дрібну бібліотеку» (1878—1879, вийшло 14 випусків), редагував журнал «Світ» (1881—1882), на сторінках якого виступив з сатиричними нарисами проти негативних явищ галицької дійсності.

Довголітній редактор газети «Діло» (1884—1902) та її літературного додатка «Бібліотека найзнаменитіших повістей».

Похований на 4 полі Личаківського цвинтаря. Надгробок відремонтований дирекцією музею «Личаківський цвинтар».

Праці

Автор перекладів з західноєвропейської літератури, численних публіцистичних, літературно-критичних статей, нарисів і рецензій. З юнацьких років був активним учасником і організатором відзначення щорічних шевченківських свят, у виданнях під власною редакцією систематично публікував статті й матеріали про життя і творчість Шевченка, широко висвітлював вшанування його пам'яті в містах і селах Галичини. Відгукнувся на першу публікацію українського перекладу щоденника Шевченка («Зоря». — 1893. — № 17), вказував на необхідність українського перекладу російськомовних повістей і листів поета та повного видання його творів.

Популяризував книжку М. Чалого «Жизнь и произведения Т. Шевченка» (1882), підтримував і заохочував працю І. Франка над німецькими перекладами поезії Шевченка. У промові на шевченківському святі 1894 («Діло». — 1894. — № 100) і статті «За що ми шануємо пам'ять Шевченка?» (Ілюстрований календар Товариства «Просвіта». — Львів, 1895) Б. наголосив на винятково важливій ролі поета в національно-політичному і культурному відродженні українського народу.

Примітки

1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 149. — ISBN 978-966-8955-00-6

   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863

Література

• Бреславська С. Іван Белей зі Станиславова // Zbruc.
• Левицький Кость. Історія політичної думки галицьких українців 1848—1914 [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.]. — 1926.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.