Безславні виродки

*Безславні виродки*
Безславні виродки;
Inglourious Basterds
Жанр	альтернативна історія
Режисер	Квентін Тарантіно
Продюсер	Лоуренс Бендер
Сценарист	Квентін Тарантіно
Оповідач	Семюел Лірой Джексон
У головних ; ролях	Бред Пітт; Крістоф Вальц; Мелані Лоран; Майкл Фассбендер; Дайан Крюгер; Даніель Брюль; Тіль Швайґер; Елай Рот
Оператор	Роберт Річардсон
Композитор	Mary Ramosd
Монтаж	Саллі Менке
Художник	David Wascod
Кінокомпанія	Universal Studios; The Weinstein Company
Дистриб'ютор	UIP-Dunafilmd і Netflix
Тривалість	153 хв.
Мова	англійська, французька, німецька, італійська
Країна	США; Німеччина
Рік	2009
Дата виходу	20 травня 2009
Кошторис	$70 млн
Касові збори	$320 351 773
IMDb	ID 0361748
inglouriousbasterds-movie.com
	Безславні виродки у Вікісховищі ; Безславні виродки у Вікіцитатах

«Безславні виродки» (англ. Inglourious Basterds (sic^[3])) — фільм режисера Квентіна Тарантіно, що виступив також сценаристом картини. Зйомки фільму почалися восени 2008 року у Франції та Німеччині, прем'єра відбулася на Каннському кінофестивалі 2009 року. В головних ролях Бред Пітт, Елай Рот, Мелані Лоран, Крістоф Вальц, Тіль Швайґер та Майкл Фассбендер.

Коротка інформація Безславні виродки, Inglourious Basterds ...

Закрити

Дія відбувається під час Другої світової війни в окупованій нацистами Франції та показує альтернативний розвиток підпільної боротьби. Група американських диверсантів, прозваних ворогами «Виродками», готує вбивство нацистських лідерів на прем'єрі пропагандистського фільму. Для цього їм потрібно проникнути до невеликого кінотеатра Парижа, не викликавши підозр.

Фільм «Безславні виродки» зібрав понад 321,5 мільйона доларів у кінотеатрах по всьому світу, що зробило його найкасовішим фільмом Тарантіно на той момент, поки його не випередили за касовими зборами «Джанго вільний» (2012) і «Одного разу в Голлівуді» (2019).

На 1 березня 2024 року фільм займав 70-ту позицію у списку 250 найрейтинговіших фільмів за версією IMDb.

В оригіналі фільм називається «Inglourious Bastеrds», хоча граматично й орфографічно правильно було б написати «The Inglorious Bastards». Квентін Тарантіно, який взяв назву для картини з оригінального фільму Енцо Дж. Кастелларі «Безславні виродки» (1977, «The Inglorious Bastards»), в назві навмисно упустив артикль і зробив дві орфографічні помилки.

До французького фермера Пер'єра Ля Падітта 1941 року несподівано навідується штандартенфюрер СС Ганс Ланда, відомий як «Жидолов». Ганс розшукує місцеву родину євреїв Дрейфусів, просить у господаря молока та ввічливо розпитує в Пер'єра, що йому відомо. Потім він дає зрозуміти, що знає — Пер'єр переховує євреїв у власному будинку. Ганс обіцяє ні в чому не винити фермера, якщо той покаже де сховав євреїв. Той піддається, бійці СС розстрілюють утікачів, схованих під підлогою, врятуватися вдається лише дівчині Шошанні. Ганс бере її на мушку, але не стріляє, бо вона вже опиняється далеко.

Тим часом британський лейтенант Алдо Рейн збирає загін американських солдатів єврейського походження для розправи над нацистами. Їхнє завдання — якнайжорстокіше вбивати нацистів і зрізати з них скальпи. Деяких вони лишають живими, щоб ті розповіли своїм про жорстоких месників, але вирізають їм на лобі свастику.

Чутки про загін ширяться Райхом, і пропаганда називає їх «Виродками». Командиру дають прізвисько «Апач» за те, що він і його солдати знімають зі своїх жертв скальпи. Один із його бійців убиває нацистів битою і отримує прізвисько «Жид-Ведмідь». Вісті про «Жида-Ведмедя» доходять до самого Гітлера. Невдовзі до Гітлера приводять солдата, який був у полоні у «Виродків». Солдат замовчує, що видав «Виродкам» позицію німецького патруля і тільки тому його залишили живим, але вирізали на лобі свастику, щоб після війни всі могли впізнати в ньому нациста. «Апач», однак, лишився невдоволений виконанням свастики.

Настає 1944 рік. Вціліла Шошанна під іменем Еммануель Мім'є стала власницею кінотеатру «Le Gamaar» в Парижі. Коли вона вішає вивіску нового фільму, на неї звертає увагу німецький снайпер Фредерік Цоллер. Шошанна не бажає з ним спілкуватись, але Фредерік відвідує її наступного дня. Виявляється, що він знявся в пропагандистському фільмі «Гордість нації», створеному під егідою райхсміністра пропаганди Німеччини Йозефа Геббельса, і саме Фредеріку належить головна роль. Потім Еммануель змушують сісти до машини та везуть в ресторан, де відбувається обговорення близької прем'єри. Обговорити питання безпеки під час показу мусить «Жидолов», який вдає, що не впізнав Шошанну. Ганс лише натякає, що знає Еммануель, замовивши для неї молока та некошерний струдель з вершками.

Фредерік намагається переконати Геббельса перенести прем'єру в «Le Gamaar». Той спершу відмовляється, але Фредерік доводить, що хоча кінотеатр невеликий, тим самим це дозволить зібрати в залі лише еліту Рейху та зробить фільму хорошу рекламу. Фредерік пригадує, що кіномеханіком в «Le Gamaar» працює темношкірий Марсель, і вимагає замінити його на білого. Після розмови з нацистами, Еммануель ділиться з Марселем планами вбити нацистських лідерів на прем'єрі фільму. Для цього не потрібно якихось спеціальних приготувань, бо кіноплівка легкозаймиста, а в кінотеатрі зберігається понад 300 кінострічок.

Тим часом англійське військове командування дізнається про підготовку до показу фільму. Там воно сподівається вбити нацистських лідерів і називає цю операцію «Кіно». Лейтенанта Арчі Гікокса відправляють на зустріч з «Виродками», щоб разом вони виконали операцію «Кіно». Для цього вони, переодягнувшись німецькими офіцерами, зустрічаються в барі з акторкою Бріґітою фон Гаммерсмарк, яка таємно працює на Британію. Саме ця акторка, користуючись своїм авторитетом, може провести диверсантів у кінотеатр, не викликавши підозр. Алдо план одразу не подобається, бо зустріч відбувається в підвалі, де в разі сутички диверсанти опиняться в невигідній позиції. Але все ж він погоджується, бо іншої нагоди доведеться довго чекати.

Вони зустрічаються в барі, де німецькі солдати святкують народження сина в товариша по службі. Присутній там офіцер Гестапо, Гельстром, зауважує акцент диверсанта і підозрює, що той самозванець. Бріґіта заступається за нього, і офіцер відступає. Але потім Гельстром бачить, що диверсант замовляє три кухлі алкоголю не німецьким жестом, і вимагає, щоб він добровільно здався. Стається перестрілка, де військові гинуть від перехресного вогню, а Бріґіта зазнає поранення в ногу. Решта «Виродків» вивозять її в будинок за місто. Алдо допитує акторку, підозрюючи її в зраді, а потім визнає, що його люди загинули, бо самі себе видали. Диверсанти задумують проникнути на прем'єру фільму під виглядом італійських кінематографістів, і підірвати будівлю, а рану Бріґіти замаскувати гіпсовою пов'язкою.

Ганса Ланду призначають гарантувати безпеку під час показу фільму. Він здогадується, що стрілянина в барі стосується показу, та знаходить будинок, де виявляє взуття Бріґіти. З цього він робить висновок, що акторка причетна до організації майбутнього теракту. Тим часом Гітлер, який не цікавився фільмом, стурбований просуванням союзників. Він визнає, що «Гордість нації» підніме бойовий дух солдатів, тому вирішує відвідати прем'єру.

Настає день прем'єри «Гордості нації». «Виродки», вдавши з себе італійців, прибувають до кінотеатру й проносять з собою вибухівку. Ганс зауважує гіпс на нозі Бріґіти і запитує де вона травмувалася. Акторка вигадує, що це сталося напередодні в горах, однак Ганс розуміє, що до найближчих гір надто далеко, а отже вона бреше. Потім він заводить розмову з удаваними італійцями та підтверджує свої підозри, що ті самозванці.

Під час показу фільму Ганс заводить Бріґіту в операторську кімнату, де показує знайдене раніше взуття. Сказавши Бріґіті, що знає про її зраду, він задушує акторку. Потім він наказує захопити в полон Алдо і рядового Ютивіча. Він допитує обох і пропонує лишити вибухівку з годинниковим механізмом, щоб убити Гітлера, Геббельса, Бормана та інших. За це він бажає прихистку в американців і зняття з нього всіх звинувачень у воєнних злочинах. Алдо з його дозволу зв'язується телефоном зі своїм командуванням, і йому наказують погодитися з умовами Ганса. Тоді Ганс везе їх із собою на підконтрольну американцям територію. Диверсанти Улмер і Доновіц, які лишилися у вестибюлі, вирішують самотужки закінчити справу. Вони відбирають зброю в охоронців і прямують до зали.

Водночас нацисти не здогадуються про план Еммануель і Марселя. В кульмінаційний момент фільму Гітлер хвалить Геббельса, називаючи «Гордість нації» його найкращим твором. Еммануель вставляє останню бобіну, де вмонтовані її звернення, і запускає стрічку, де вона каже, що здійснила свою помсту. Фредерік покидає глядацьку залу, знаходить Еммануель і домагається її. Дівчина стріляє в нього, але Фредерік встигає вистрілити у відповідь. Марсель кидає недопалок в купу кінострічок, вони спалахують і полум'я стрімко поширюється кінотеатром. Улмер і Доновіц розстрілюють Гітлера з Геббельсом та решту присутніх. Залишена Гансом вибухівка підривається, довершивши справу.

Після перетину лінії фронту Ганс і його водій Герман здаються Алдо, сподіваючись, що американці, на чиїй території вони тепер перебувають, винагородять їх. Але Алдо убиває водія, наказуючи Ютивічу зняти з нього скальп. Потім він запитує в Ганса, чи носитиме той військову форму після війни. Той каже, що ні, і Алдо вирізає йому на лобі свастику, котра засвідчить, що її носій — нацистський злочинець. Роздивляючись цю свастику, Алдо тішиться, що цього разу вона вийшла гарна.