Бархан

Барха́ни (каз. барқан, від тюрк. бар — «рухатися»)^[1], материко́ві дю́ни — еолові форми рельєфу, нанесені вітром піщані, інколи пилуваті чи глинисті рухливі горби серпоподібної форми, звернені опуклістю проти вітру і не закріплені рослинністю.

Схема дюни.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бархан (значення).

Запит «Бархани» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Основні параметри

Висота барханів 1-10 м, рідко до 30 м і більше, висота високих барханних ланцюгів у Середній Азії становить 60-70 м, в Центральній Азії до 100—150 м, довжина до 20 км. Схили асиметричні: навітряний — похилий (кут нахилу 5°-12°), підвітряний — крутий (кут нахилу 30°-33°). Утворюється біля будь-якої перешкоди —куща, горбка тощо. Поодинокі бархани зустрічаються лише на твердому ґрунті при недостатній кількості піску. В піщаних пустелях, де сезонні вітри дмуть у протилежних напрямках, здебільшого утворюються пасма барханів. Швидкість руху барханів (від десятків сантиметрів до сотень метрів на рік) залежить від їхніх розмірів, сили й режиму вітру. Рухаючись, бархани часто завдають шкоди освоєним землям. Для боротьби з барханами їх засаджують деревною рослинністю. Деякі піщані форми рельєфу в Україні, в межах Полісся, деякі спеціалісти відносять до барханів.

Див. також

• Олешківські піски
• Кицівська пустеля
• Аридний рельєф

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Джерела

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.