Баранов Борис Олександрович
український інженер-теплоенергетик з ЧАЕС, ліквідатор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Баранов Борис Олександрович (11 листопада 1940, Созінови, Кіровська область, РРФСР — 6 квітня 2005, Київ) — український інженер-теплоенергетик з Чорнобильської АЕС (1976—2005). Ліквідатор наслідків Чорнобильської аварії 1986 року. Один з трьох добровольців, які, ризикуючи життям, запобігли другому можливому вибуху на ЧАЕС. Герой України.
| Баранов Борис Олександрович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 11 листопада 1940 Созінови, Шабалінський район, Кіровська область, РРФСР, СРСР | ||
| Помер | 6 квітня 2005 (64 роки) Київ, Україна | ||
| Поховання | Лісове кладовище | ||
| Країна | СРСР Україна | ||
| Діяльність | інженер-енергетик, інженер, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС | ||
| Alma mater | Український заочний політехнічний інститут (1974) | ||
| Заклад | Чорнобильська атомна електростанція | ||
| Нагороди |
| ||
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 11 листопада 1940 року в селі Созінови в Кіровській області. Навчався у місцевій школі.[1]
У 1966—1976 роках працював черговим інженером станції теплоелектроцентралі заводу, пізніше начальником зміни електростанції ТЕЦ Криворізького металургійного заводу (Дніпропетровська область).[1]
1974 року закінчив Український заочний політехнічний інститут за фахом інженер-теплоенергетик.[1]
1976 року почав працювати на Чорнобильській АЕС начальником зміни.[1]
Чорнобильська аварія
Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора пропалювали бетонну плиту під реактором. Під ними в басейні-барбатері накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн[2]. У випадку, якби розплавлена активна зона дісталась води, була висока ймовірність повторного вибуху. Тому було розроблено план: троє спеціалістів (яких відтоді в ЗМІ часто називають водолазами) мали вирушити через затоплені камери четвертого реактора, знайти два запірних клапани й відкрити їх, щоб спустити воду.
Був начальником зміни станції, приймав рішення, що випорожнювати басейн-барбатеру зруйнованого енергоблока від води будуть три особи: він сам, старший інженер енергоблока № 3 Валерій Беспалов та старший інженер Олексій Ананенко.[3]
ЗМІ писали про те, що всі троє героїв загинули від променевої хвороби, але це не відповідає дійсності. Всі троє вижили, отримавши некритичні дози опромінення.[4][5]
Після ліквідації наслідків аварії продовжив працювати на Чорнобильській АЕС. Після закриття останнього енергоблока, який вивели з експлуатації наприкінці 2000 року, організацію перетворили на державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС».[1]
Помер 6 квітня 2005 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 108).[1]
Нагороди
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (27 червня 2019, посмертно) — за героїзм і самовіддані дії, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС[6][7]
- Орден «За мужність» III ст. (25 квітня 2018, посмертно) — за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність та з нагоди Міжнародного дня пам'яті про Чорнобильську катастрофу[8]
- 2002 — відмінник енергетики України.
Вшанування пам'яті
- У багатьох містах України є Вулиця Героїв Чорнобиля, до яких безумовно належить Борис Баранов.
У Кіноматографі
- Борис Баранов згадується у серіалі Чорнобиль.
Див. також
Добровольці, які разом з Борисом Барановим запобігли другому вибуху на ЧАЕС:
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.