Баранець великий

Баранець великий^[1], ду́пель (від нім. Doppelschnepfe — «подвійний баранець»), зах. ду́бельт^[2][3] (Gallinago media) — невеликий прибережний птах родини баранцевих. Монотипний вид; один з 2-х видів роду у фауні України. В Україні гніздовий перелітний птах.

? Баранець великий
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes) Родина: Баранцеві (Scolopacidae) Рід: Баранець (Gallinago) Вид: Баранець великий
Біноміальна назва
Gallinago media (Latham, 1787)
Ареал G. media      гніздування     зимування
Синоніми
Capella media
Посилання
Вікісховище: Category: Gallinago media Віківиди: Gallinago media EOL: 45513587 ITIS: 176704 NCBI: 114734 Fossilworks: 368017

Gallinago media

Морфологічні ознаки

Кулик середніх розмірів, дуже подібний до баранця звичайного, від якого відрізняється більшими розмірами та особливостями забарвлення. Верх бурий з вохристими смугами і темно-бурими плямами; голова зверху чорно-бура з поздовжньою вохристою смугою через тім'я; низ жовтуватий з темно-бурими поперечними ламаними смугами; махові пера темно-бурі, другорядні − з вохристою вузькою верхівкою; середні стернові пера руді з чорними смугами, три крайні пари − білі з чорними поперечними смужками біля основи; дзьоб темно-бурий, біля основи світліший; ноги зеленкувато-сірі. Маса тіла — 180—250 г, довжина тіла — 27—29 см, розмах крил — 42—46 см.

Ареал виду та його поширення в Україні

Гніздовий ареал охоплює Євразію від Скандинавії до долини Єнісею на сході. Зимує переважно у східній і південно-східній Африці, а також в Палестині та Месопотамії. В Україні за останні 100 років ареал відсунувся далеко на північ. Вид перестав гніздитися в Харківській, Полтавській, Львівській, Тернопільській та Вінницькій областях. Зараз майже вся популяція сконцентрована на Поліссі в долинах річок Дніпро, Десна та Прип'ять. Достовірно гніздиться в Київській, Чернігівській, Сумській, Житомирській, Волинській та Рівненській областях.

Чисельність і причини її зміни

Чисельність статевозрілих особин оцінюється у 13—25 тис. особин у Скандинавії та 450 тис.—1 млн особин у Західному Сибіру та Північно-Східній Європі^[4]. Загальна чисельність в Україні становить 500—700 пар. Найбільша щільність у 4–6 гнізд на км² зафіксована у заплаві середньої течії Десни у Сумській області. На окремих токах кількість самців тут доходить до 25—30 ос. Причинами зміни чисельності є деградація місць мешкання, осушувальна меліорація, створення водосховищ, браконьєрство, надмірне сінокосіння та випасання худоби.

Особливості біології

Перелітний птах. Прилітає з початку квітня до початку травня. Оселяється на вологих заболочених заплавних луках та на верхових болотах. Перед початком гніздування відбувається групове або одиничне токування самців. Відкладання яєць триває з початку травня до початку червня в залежності від строків весняної повені. У повній кладці 4 яйця. Насиджування триває 22—27 днів. Осіння міграція відбувається з початку серпня до середини жовтня. Живиться наземними комахами, личинками комах, що живуть у ґрунті, дощовими черв'яками.

Охорона

Занесений до Червоної книги МСОП (2000), Боннської (Додатки І та ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Включений до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — зникаючий). В Україні охороняється на об'єктах природно-заповідного фонду лісової зони (Рівненському природному заповіднику, Деснянсько-Старогутському НПП, РЛП «Міжріченський» тощо).