З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Йо́сип Адріа́нович Ба́гмут (нар. 4 (17) квітня 1905, с. Бабайківка Новомосковський повіт Катеринославська губернія — 26 серпня 1968, м. Боржомі, Грузія) — український мовознавець, перекладач. Кандидат філологічних наук (1953). Молодший брат Івана Багмута, батько Алли Багмут. Член СП УРСР (1951). Учасник 2-ї світової війни.
| Йосип Багмут | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Йосип Адріанович Багмут |
| Народився | 17 квітня 1905 с. Бабайківка Новомосковський повіт Катеринославська губернія |
| Помер | 26 серпня 1968 (63 роки) Боржомі, Грузія |
| Діяльність | мовознавець, перекладач |
| Галузь | мовознавство[1] і переклад[1] |
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Знання мов | українська[1] |
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Закінчив 1929 літературно-лінгвістичний факультет Харківського ІНО.
В 1924–1925 вчителював на Дніпропетровщині, 1929–1941 викладав у вузах Харкова, під час евакуації (у роки Німецько-радянської війни) вчителював у Казахстані, 1943–1945 служив у Радянській армії.
В 1945–1950 працював головним літературним редактором Держполітвидаву України.
В 1950–1955 був науковим співробітником, ученим секретарем Інституту мовознавства АН УРСР, 1955–1963 — завідувач сектору перекладу Інституту історії партії при ЦК КПУ, 1963–1968 — старший науковий співробітник Інституту мовознавства.
Після закінчення літературно-лінгвістичного факультету Харківського ІНО (1929) працював у Механіко-машинобудівному, Електротехніки, Інжинерно-педагогічному та Всеукраїнському заочному індустріальному інститутах (до 1941, усі — в Харкові); 1945—1950 — головний літературний редактор Держполітвидаву УРСР; 1955—1963 — завідувач сектору перекладів українською мовою творів класиків марксизму-ленінізму Інституту історії партії при ЦК КПУ. 1950—1955, 1963—1968 працював в Інституті мовознавства АН УРСР: науковий співробітник, від 1951 — вчений секретар, від 1963 — старший науковий співробітник відділу теорії української мови і структурно-математичної лінгвістики. Праці Багмута присвячені українським і російським мовам, культурі мови, загальному мовознавству, становлення українсько суспільно-політичної лексики, мові й стилю перекладів художніх творів і громадсько-політичної літератури українською мовою. Працював у галузі лексикографії, редагував «Російсько-український словник» (Київ, 1956). У перекладах Багмута українською мовою вийшли «Російські казки» М. Горького (К., 1953), роман «Історія мого сучасника» В. Короленка (К., 1954), літературно-критичні, публіцистичні, окремі праці О. Герцена, В. Бєлінського, М. Добролюбова, М. Чернишевського та інші.
Праці присвячені питанням теорії та історії перекладу (монографія «Проблеми перекладу суспільно-політичної літератури українською мовою», 1968, та ін.), культури української мови, лексикографії, розвитку термінології, історії мовознавства тощо.
Перекладач з російської суспільно-політичної і художньої літератури, редактор низки мовознавчих видань («Російсько-український словник», 1956; «Російсько-український словник», т. 1—3, 1968).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.